«З початку війни спекли з чоловіком 692 медівники!»

Волонтерка пані Світлана на комбайні перемелює кур’яче м’ясо. Потім м’ясо сушать і додають до супів «Гаряча таріль». Свинину додають до борщу. Це ноу-хау «Львівської волонтерської кухні». Військовий заливає 350 грамів води і має готовий супчик (у цій порції окрім м’яса, усі необхідні овочі).

«Нам треба усього і багато!» — каже волонтерка, коли розпитую її про те, у чому є найбільша потреба кухні. Сьогодні уже було чотири «відправки» на фронт. І ще має бути дві".

… На «Волонтерській кухні», як у вулику. Була тут неодноразово, але те, як там кипить робота нині, вражає! На подвір'ї - море овочів та фруктів у мішках… Волонтери ріжуть капусту, буряк… Чистять гриби, яблука… Приміщення тут невелике, але якось дають собі раду!

Пані Люба приїхала з сином Яремою до Львова з Австралії. А чотири роки тому жінка, яка за фахом медик, волонтерила у Запоріжжі. Громада українців в Австралії, яка є досить активною, подарувала нашим воїнам три автомобілі.

— Ми летіли до Львова 24 години літаком! — розповідає пані Люба. Говорить чудовою українською мовою! — Ми народилися в Австралії, але мої мама і тато — українці, патріоти. Наша родина береже українські традиції. Зараз я хочу зробити так, аби волонтери з Австралії, змогли приїжджати до України. Наприклад, допомагати у шпиталях. Таких людей є дуже багато!

Поки розмовляємо, Ярема завзято ріже капусту! Розповідає про Австралію, у якій теж є свої проблеми — і політичні, і економічні.

Пані Світлана показує мені у гаражі свіженькі супові набори «Гаряча таріль», а також порційні набори з вівсянкою та цукром. Є тут навіть гарбузова каша! Хлопцям дуже подобається. У військової розвідки, скажімо, не завжди є можливість варити їжу, тому такі швидкі супи та каші їх виручають!

— Що нам потрібно — це більше приміщення, — каже пані Світлана. — Але нам дають такі приміщення, які нам не підходять — або на околиці міста, куди погано добиратися. Або приміщення, у якому немає складу. Бачите усі овочі стоять на вулиці, ще трішки — і зима, мороз! Ми овочі тут чистимо, а фасуємо в іншому приміщенні. Потім волонтери все привозять знову сюди. Компанія «Галка» дозволила нам поставити наші сушарки у своєму приміщенні. Одна сушарка дуже велика. Усі овочі треба туди позакладати. Потім усе зняти. Роботи багато!

— Чи є потреба у волонтерах?

— Постійно! Подивіться скільки яблук є. Це все треба почистити і порізати. З яблук буде сушка, узвар. Їх додаємо до каш та енергетичних батончиків. Ми плануємо запустити у виробництво банош. Але окрім кукурудзяної (пшеничної) крупи потрібне копчене м’ясо. Де його у такій кількості закоптити? У нас тепер дуже (!) великі об'єми!

Волонтери заносять цілі торби медівників! Їх печуть Надія і Роман Біль. Пан Роман — актор драматичного театру ім.М. Заньковецької, а пані Надія працює в музичному училищі.

— Ми печемо з чоловіком. У нас малесенька кухня -5,6 «квадратів»! Звичайна духовка, — каже пані Надія Біль. — Раніше ми сушили овочі, але для цього бракує потужностей. Я щоразу перепитую, чи потрібні медівники? Дівчата відповідають: «Потрібні і багато!». Вони добре зберігаються, а крім того поживні. Там є мед, горіхи, родзинки. Ми уже спекли від початку війни 692 медівники!

Пані Надія розповідає, лише на один медівник йде 250 грамів меду! Використовують натуральний мед, штучний і трішки джему. До речі, зараз у продажі дефіцит штучного меду. А тому волонтери просять допомогти із цим продуктом. А ще на медівники йде 120 яєць на тиждень (а яйця нині дорогі - на вагу золота), 10 кілограмів цукру та інших продуктів. Тому кошти для їх випікання потрібні постійно. А ще є потреба у картоні для пакування смаколиків.