Виноградарство стало справою життя

Починав із кількох кущів, але вже тоді зрозумів, що саме це — його справжнє покликання.

Пан Богдан розпові­дає: «Я з дитинства дуже любив сад. Після складної операції ле­жав у лікарні і читав журнал „Огородник“, де натрапив на статті киянина Петра Ма­зура про виноградарство. До того вже мав певний досвід плекання сонячної лози й навіть виготовляв вино. Тому вирішив зайня­тися справою серйозно».

На Львівщині у нього була дачна ділянка, де почав ви­рощувати виноград. Зна­йомився з передовим до­свідом у сфері виноробства, багато читав спеціалізова­ної літератури. Закономірно прийшла думка: а чому б і самому не спробувати? Тож узявся збирати колекцію відповідних сортів. Згодом робив вина в трилітрових банках, використовуючи ягоди з одного-двох кущів. Було складно знайти потріб­ну інформацію, адже сорти переважно нові. Селекція розвивалася в напрямі ви­ведення складних міжвидо­вих гібридів, які більш адап­товані до північного клімату.

Другий виноградник з’явився у чоловіка спон­танно. Його дружина родом із Хмельниччини, й одного разу друзі запросили сім'ю на Дністер — у Кам’янець-Подільський район, побли­зу колишнього села Бакоти (Бакотська затока утвори­лася 40 років тому під час затоплення Дністровським водосховищем долини, де розташовувалася низка на­селених пунктів, у тому чис­лі і с. Бакота).

Ентузіаст пригадує: «Міс­цевість нам надзвичайно сподобалася. Там придбали стареньку хатинку. Першо­го року посадили виноград. Результат не розчарував.

Я зупинив вибір на кла­сичних європейських сор­тах — Шардоне, Совіньйон тощо. Якщо на Львівщині їх вирощувати складно, то Бакота — ідеальне місце. Тут висадив новітні німецькі гібриди і класичні сорти, по­чав будувати виноробню".

Ґрунти у цьому селі ба­гаті кремнієм та вапняком, що дозволяє виробляти уні­кальні для регіону вина. «Ми розташовані на одній пара­лелі з Бургундією. На Бакоті є виноградник із сортів для червоного вина (каберне, мерло) та з італійських (неб­біола, санджовезе)», — каже господар.

Він розкрив кілька ви­робничих секретів. Зокре­ма, стверджує: «Чим густіші насадження, тим швидше стають промисловими, адже коріння кущів не може розростатися в ширину. Тому воно йде вглиб, завдя­ки чому ягоди набувають хорошого смаку».

Рекомендована схема посадки — 1,8×0,8 м (5600 саджанців на гектар). Для догляду пан Богдан вико­ристовує якісні та перевірені препарати. Головне — дотри­муватися певної технології і за місяць до збору припини­ти їх застосування.

А ще ґазда радить не зловживати хімією. Адже вона спричиняє проблеми з дріжджами. Забруднені пестицидами плоди можуть не забродити.