Встигають і в школі, й на полі

У селі Добрівлянах Стрийського району одинадцять років ак­тивно займаються господар­ством педагоги Лідія і Юрій Романюки.

Починали 2011 року, коли чимало жителів відмовляли­ся від присадибних ділянок. Призвело до цього недо­статнє технічне забезпечен­ня, неналагоджений збут сільськогосподарської про­дукції від дрібнотоварних ви­робників.

Юрія Віталійовича бо­ліло серце, коли бачив, як бур’яни окуповують запустілі поля. «Спрацював генетич­ний код, успадкований від бабусі, родина якої до при­ходу радянської влади мала велику господарку. Вини­кло бажання зробити землю квітучою та доглянутою. До того ж хотілося вирощувати якісні продукти харчування. Тож спільними зусиллями придбали перший мотоблок. І процес пішов», — розповідає ґазда.

Сьогодні подружжя при­гадує тимчасові невдачі, зу­мовлені відсутністю досвіду та браку знань. Тоді й зрозу­міли, що потрібно постійно навчатися. Читали спеціалі­зовані журнали, газети, шу­кали інформацію в Інтернеті, брали участь у семінарах і демонстраційних показах.

Зауважено: успіх прихо­дить там, де всі члени ро­дини включені в роботу. У цьому Романюки мають пе­ревагу, адже є мотиваційний момент для кожного. Отри­мані знання впроваджують на практиці, вносячи свої ко­рективи.

На 1,3-гектарній площі, яку Лідія та Юрій отримали для ведення особистого гос­подарства, вони вирощують 8 сортів картоплі, заклали фруктовий та горіховий сад, посіяли зернові.

Кілька років тому чоловік відвідав цікавий семінар, ор­ганізований БФ «Рідня» і КС «Вигода». Як результат — у хазяйстві з’явилися «теплі» грядки, три сорти павловнії, що особливо актуальна в умовах кризи енергоносіїв.

Щоб забезпечити сім'ю якісним м’ясом, спочатку утримували кролів, а зараз — курей-бройлерів. Тварин і птицю вигодовують власно­руч вирощеними кормами. Із зернових виходять хороші концентрати, а люцерну пе­ремелюють на багате білка­ми борошно.

Нещодавно ентузіасти придбали 30 курей-несу­чок. Це суттєво допомогло забезпечити продуктами харчування вимушено пере­міщених осіб, волонтерів із Франції, яких за час війни у сімейній садибі перебувало близько 30 осіб.

Працелюби брали участь у цікавих проєктах із виро­щування лікарських рослин, зокрема заклали півгектарну плантацію календули. Хоча не отримали очікуваного прибутку, але повністю ви­вчили процес.

Нестабільність ринку та його монополізація не дають дрібним виробникам одер­жати справедливу ціну за власну продукцію. Вирішити деякі проблеми вдалося за­вдяки вступу у кооператив «Стрийський Ясь».

Тепер Романюки вирощу­ють спаржу. Насадженням уже понад три роки, відтак добре плодоносять.

Своїм постійним спожива­чам ентузіасти пропонують картоплю, помідори, ква­солю, ягоди, фрукти, м’ясо, яйця та багато інших продук­тів. Сьогодні, в умовах воєн­ного часу, це все працює на економіку нашої держави і Перемогу. До того ж, реалізо­вуючи отриману продукцію, родина додатково поповнює сімейний бюджет.

Дружина Юрія Віталійо­вича Лідія викладає у шко­лі французьку мову, тож на обійсті відчутний французь­кий шарм у вигляді виноград­ної доріжки, на якій плодо­носять близько десяти сортів сонячної лози. З їх грон ви­робляють чудове домашнє вино.

Зауважимо, що успішний приклад родини стимулював інших односельців узятися за виробництво сільськогос­подарської продукції у зна­чних обсягах.