Одягнув у вишиванку… хату

Хто використовує кришечки від пластикових пляшок? Більшість з нас, мабуть, викидає їх у смітник як непотріб. А дарма. Житель села Древині Іваничівської громади (Волинська область) Микола Левчук вважає це безгосподарністю. Із таких кришечок він творить диво-узори на зовнішніх стінах своєї оселі та літньої кухні, присадибній доріжці, бо не терпить у житті сірості…

У своєму регіоні пан Ми­кола став ніби зачинате­лем нового мистецького напряму в оформленні примі­щень та прибудинкових терито­рій. Він за своєю життєлюбною натурою — художник. Свого часу чоловік малював картини. Та, зазнавши травми руки, зали­шився без улюбленої справи.

Та, як кажуть, колишніх ху­дожників не буває. Прочитав­ши в газеті розповідь про одну із майстринь із Закарпаття, яка прикрасила свій двір різ­нокольоровими пластиковими кришками, пан Микола вирішив перейняти її досвід. З ентузіаз­мом взявся за заготівлю «ма­теріалу», який під ногами валя­ється. Допомагали у цій справі друзі та знайомі.

За останні шістнадцять ро­ків чоловік зібрав понад 20 ти­сяч кришечок різних кольорів. У 2021 році на стінах своєї хати він почав викладати диво-узо­ри, які бачив на вишиванках од­носельчан.

— Я серйозно готувався до цієї роботи, — розповідає май­стер. — Спочатку робив чернет­ки, відтворював узор на папе­рі, потім тренувався викладати кришечки на підлозі. А вже піс­ля цього розкреслював у клітин­ку поґрунтовані зовнішні сті­ни приміщень, щоб знати, куди саме їх чіпляти. Тобто створю­вав наче канву для вишивання хрестиком.

Спершу пан Микола поставив собі за мету розписати оселю чорно-білими візерунками. Та згодом передумав, бо це не да­вало б яскравого ефекту. Кольо­ровий візерунок більш вражає. Зрештою, односельчани но­сять вишиванки, які квітнуть усі­ма барвами веселки. І майстер піддався цьому впливу. У кожній клітинці зазначав, якого кольору кришечку у ній слід розміщува­ти. До речі, пластиковий мате­ріал прикріпляв до стіни за допо­могою морозостійкого клею для зовнішнього використання.

Виклавши мозаїку з крише­чок на стінах своєї оселі, госпо­дар прикрасив також літню кух­ню та доріжку.

Нині пан Микола планує збільшити розміри візерунків на фасаді будинку. Тож продовжує збирати кришечки.

До речі, майстер оздоблював садибу під акомпанемент пові­тряних тривог. І тепер кажуть у селі: садиба Левчуків розквітла, немов надія на перемогу! Зда­леку вона вражає своїм вигля­дом.