Майструє із дерева меблі, альтанки, прикраси для обійстя

Десять років тому у кро­левчанина Олександра Рубана – колишнього вчителя фізичної культури сільської школи, затим тренера міської ДЮСШ – з’явилась нова цікава справа. Він узявся столя­рувати – займатися тим, чого прагнув змалку.

Пригадує, як п’ятирічним виготовив... пер­шу табуретку. Потім у школі залюбки майстрував на уроках праці. Прикладом йому завжди служив дідо Да­нило, котрий у їхньому селі Спаському (колись – Ленін­ському, Сумська область) лише сокирою та «ножівкою» такі хати зводив! То й не випадково у пана Олександра через багато літ «заговорив» голос предків.

А почалось усе з облашту­вання житла, виготовлення меблів, зведення огорожі, вуличного туалету. Ще ж були альтанки на обійсті, камін в оселі, вишукані і креативні вкраплення у дизайн подвір’я (казкові птахи, звірята, гри­би, ліхтарі на клумбах).

Талановитий чоловік від­точував-шліфував уміння не тільки в рідному краї, а й да­леко від дому, де довелося за­робляти копійчину. Там разом із колегами виготовляли екс­клюзивні витвори, як, примі­ром, альтанку розміром 12х6 метрів, у котрій поєдналися два стилі: народний україн­ський та європейський. Зре­штою, викликають подив ви­шукані казкові хатинки, містки, тини, будки для песиків, шпа­ківні, що прикрашають дачі й обійстя відомих осіб…

За роки творчої праці тра­плялися різні замовлення. Скажімо, кухня в стилі ретро, адже перед російсько-укра­їнською війною містян прива­блювали меблі під старовину.

…Недавно вироби уміль­ця я побачила біля місцевого супермаркету АТБ. Постійно підходили люди, запитували, замовляли речі. Особливу увагу привертали розкладні стільчики, своєрідна скринь­ка, яка за мить перетворюєть­ся на столик зі стільчиками.

А ще вразила вишукана парта для школяра.

– Це моя фішка, – про­коментував Олександр Ми­хайлович. – Усе досить ком­пактне, складається і займає мало місця.

Щоб виготовити таке, по­трібно продумати кожну дріб­ницю, аби учневі було зручно сидіти, не прогиналася спинка.

Роботи ґазди охоче купу­ють у Києві. Також він неодно­разово брав участь у слав­нозвісному Сорочинському ярмарку, де завжди продавав увесь привезений товар.

– Сьогодні є попит на ви­роби повсякденного вжитку, – каже майстер-самородок. – Та трапляються справді надцікаві замовлення, отоді розкошує політ фантазії...

– Що найбільше полю­бляєте виготовляти? – за­питую.

– Мені не подобається робити однаковісінькі столи, шафи, двері, віконні рами, по­лички. Душа прагне новизни, родзинки…Обожнюю чаклу­вати над деревом, відчувати його пахощі, спостерігати, як народжується незамінне хат­нє начиння, декор для двору.

Тепер умови праці суттє­во погіршали – подорожчали пиломатеріали, фарби, лаки, оренда майстерні… Але, попри те, ентузіаст не уявляє життя без улюбленої справи, котра дає наснагу. Вироби умільця довговічні, красиві, практичні, з чудовою енергетикою.

Світлана Малиношевська.