Передплата 2024 ВЗ

Якісний кошик не має пахнути хімією

Лозоплетіння із закарпатського села Іза внесли до Нацпереліку елементів нематеріальної культурної спадщини України

Міністерство культури та інформаційної політики України розширило Національний перелік нематеріальної культурної спадщини на 21 новий елемент. Цим новим елементом стало традиційне лозоплетіння із села Іза Хустського району.

Та воно й не дивно, адже Ізу – старовинне село, що за 5 кілометрів від Хуста, давно називають закарпатською столицею плетених сувенірів із виноградної лози. Бо якщо на закарпатських ринках окремі продавці торгують кошиками і кріслами-гойдалками, то, як тільки ви в’їдете в Ізу, складається враження, що потрапили у музей лозоплетіння. Там кожна хата, кожне подвір’я – як виставковий зал. Бо у кожному подвір’ї виготовляють до 70 найменувань виробів. Тут і бутлі, хлібниці, абажури, навіть смітники, а також тарілки, колиски, візочки для ляльки, столи, стільці, крісла-гойдалки, шкатулки, етажерки, тумбочки… Очі розбігаються! Тут кожна родина вміє створювати шедеври.

Процес збору лози і плетіння з неї діти засвоюють мало не з пелюшок. Навесні саджають однорічну лозу, з якої виростають триметрові пагони. Восени у місцевій церкві проголошують початок збирання лози. На це відводиться лише кілька днів. Далі лозу обварюють, обрізають та вирівнюють, а вже взимку плетуть свої шедеври. Продають товар протягом року.

Ще перед війною мені вкотре пощастило побувати в Ізі. За словами приватного підприємця пані Тетяни, лозоплетіння не лише ремесло, а й радість творчості. Довгими зимовими вечорами за плетінням збирається вся родина. Найбільше ізяни люблять плести кошики перед Великоднем. За 4-5 годин один кошик готовий. Звісно, якщо великого розміру та ще й з орнаментом, то і два дні доведеться попрацювати.

Пані Тетяна розповіла мені про весь виробничий цикл: від очищення та замочування лози і до власне плетива. Чимало його способів знають в Ізі. От тільки не відають, звідки взялася ця майстерність: переконують, з лозою були вправні завжди. «Такі майстри всі були, що усюди знали наші кошики. І нині вміють — ті, хто не лінивий».

Якось від своєї знайомої почула, що закарпатські сувеніри не такі вже й закарпатські. Але після прогулянки лише однією вулицею села можна переконатися, що з лозою тут на «ти» — з-за парканів на обійстях видно великі жмутки очищеного пруття, і незавершені роботи… Щоправда, на численних ятках таки віднайшлося дещо made in China, та аж ніяк не вироби з лози: фігурки із ротангу та іграшкові змійки й автівки розширюють асортимент торговців. Продавці не приховують походження цього товару, але агітують придбати насамперед ізянське, лозяне.

Один із продавців, пан Іван, розповів мені, як відрізнити якісний кошик від «такого собі». Треба стиснути кошик руками — він має бути пружний, але не хрустіти. Радить брати виріб із цілої лози, і ще… нюхати. Якісний виріб не має пахнути хімією.

Ще одна господиня - пані Марія розповіла, що в Ізі 2,5 тисячі дворогосподарств, і практично всі жителі села (близько 7 тисяч осіб) у цій роботі — учитель, сільський голова… Бо лоза — рослина енергетична, збільшує природний захист організму і продовжує життя.

Схожі новини