Мисливець за «баранячками» полює на ці гриби від шести років

У селі Волиці цього хлопця вважають чи не найкращим грибником. Славу грибного чемпіона Віталій підтвердив кілька днів тому, коли приніс додому ледь не пів мішка кучерявих грибів-“баранячок”: два “колобки” по чотири кілограми, а дрібніші – по кіло.

За переказами, цей екзотич­ний вид дуже смачних (смач­ніших, ніж боровики) грибів з’являється під час цвітіння лип. Народна прикмета справдила­ся. Свої трофеї Віталій Штогрин знайшов в урочищі Корчунок не­подалік сусіднього села Добри­нова (Івано-Франківська об­ласть) і в урочищі Гута.

– Баранячки ростуть зде­більшого поміж папороттю, пе­реважно у грабині, біля буків, – розповідає Віталій. А на наше запитання про розповсюдже­ні “грибні” забобони (мовляв, не можна знайденого малень­кого гриба залишати в лісі, “аби підріс”), відповів так: – Напев­но, частка правди у цій традиції є. Скільки я не залишав гриба, більшим через день-два він так і не ставав. Залишався таким же, або хтось його піднімав...

Приготованих у сметані лип­невих “баранячок” скуштували вдома у Віталія. Їх дегустували також знайомі з міста, які спе­ціально замовили собі до столу саме ці гриби. Гурмани цю рід­кісну екзотику цінують, тому за кучеряву головку не шкодують грошей. Скажімо, 4-кілограмо­вого велета на ринку цінять у 600 гривень...

На “тихі полювання” Віталик Штогрин ходить від шести ро­ків. Цього ремесла його навчи­ли тато з мамою. Торік за один похід до лісу приносив до 20 кг боровиків. Шукав їх навіть уно­чі, з ліхтариком. Виходив з хати о 3-й ранку, а до восьмої вже міг нести додому дві величез­ні сумки з лісовими дарами. Так захоплюється цим занят­тям, що може за пів дня пройти 30 км. На втому не скаржиться. Каже: коли є гриби, шукати їх ці­каво. Радіють і домашні госпо­дині, які ці лісові дари марину­ють, тушкують, сушать на зиму. До слова, село Волицю віддав­на вважають грибним – боровик намальовано на його гербі.