Збираються не «Під грушкою», а за одним столом

Театри потроху повертаються до життя. Попри те, що у перші дні війни майже у кожному храмі культури сцени і просторі коридори перетворилися на центри допомоги біженцям, а деякі навіть стали тимчасовими «гуртожитками» для переселенців, з 1 квітня майже усі відкрили двері для поціновувачів мистецтва.

2 квітня у Театральному центрі «Слово і голос» відбувся вечір під назвою «Під грушкою», який зібрав не лише львів’ян, а й тимчасово переселених людей з різних міст – Харкова, Запоріжжя, Дніпра. І провели зустріч у «неформальній обстановці» - за великим столом просто на сцені зібралися актори театру та глядачі. Співали разом народні пісні з цілої України, вчилися нових пісень - для миру у серці, для життя.

- У цей трагічний час для нашої Землі, ми з перших днів війни стали волонтерами для Перемоги - прихистком для багатьох людей з цілої України. Та не припиняли працювати на фронті художньому - як артисти, - каже директор-художній керівник театру Наталія Половинка. - «ІРМОС. Давні духовні напіви України» - наші найдавніші і кріпкі молитви - співаємо в храмах Львова. Зокрема, щопонеділка, вівторка і четверга - у Гарнізонному храмі після Служби о 18.45. Також ІРМОС несе свою місію у Вроцлаві і Варшаві - підтримує біженців з України і збирає кошти для нашої армії та для порятунку пам’яток культури.

А зараз відновили роботу у своєму просторі на Городоцькій, 38. Унікальна якість нашого театру пов’язана з традицією України, з її джерелом. Йому служимо словом і голосом. Пісня є і знанням, яке передаємо, і художньою формою, і драматургією більшості наших вистав! Із цим цілющим джерелом отримаємо силу і ми усі разом - щоб перемагати!

А вже 3 квітня о 18.00 відбудеться другий такий пісенний марафон

Вхід як за квитками, так і може бути вільний, якщо у людини немає можливості заплатити, але є бажання долучитися до марафону. У Театральному центрі наголошують, що з собою потрібно мати лише гарний настрій та мир у серці.

За словами актора Ігоря Шпильового, «цього вечора будемо всі сидіти за одним столом. Поговоримо про те, що для нас є важливим. Що для нас найголовніше у житті? Також будемо співати наші багатоголосні пісні, часом, сумні».

Окрім акторів театру, учасниками марафону стануть нові друзі, які знайшли тут прихисток – з Дніпра, Запоріжжя, Харкова. Якщо ворог захоче перервати пісенний марафон, і у Львові увімкнуть сирени, у театрі є де заховатися – в укритті.

Читайте також: Заньківчани і «Наталка Полтавка» запрошують до театру