«Мені бракує на нашій сцені вишуканих концертів, тому ставлю наголос на інтелігентності»

У Львівській національній філармонії відбувся сольний концерт співака і композитора Назара Савка

Дві години живої музики і співу під назвою «Ти просто слухай» подарував львів’янам і гостям міста український співак і композитор Назар Савко. У супроводі Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії імені Мирослава Скорика під батутою народного артиста України Володимира Сивохіпа звучали композиції Володимира Івасюка, Назара Савка та Ярослава Нудика. А все почалося від того моменту, як співак запропонував головному диригенту філармонії пану Сивохіпу послухати його власні композиції.

- Я давно мріяв заспівати у супроводі симфонічного оркестру, - сказав в ексклюзивному інтерв’ю журналістці «ВЗ» Назар Савко. – Моя дружина Надія Савко, яка й виступила режисером концерту, неодноразово казала, що настав час перейти на вищий щабель у творчості. Оскільки мої пісні більш класичного і романтичного напряму, вони гарно кладуться саме на симфонічну музику. Ми завжди займалися популярною музикою, але моя консерваторська освіта таки далася взнаки (сміється. – Г.Я.). То бажання заспівати з симфонічним оркестром і «вилізло» з моєї душі. Оскільки ми з Володимиром Сивохіпом – сусіди, часто бачимося, одного разу я підійшов до нього і запропонував послухати мої авторські пісні.

- Тобто гачок було закинуто…

- Ніби так, але все решта, те, що ви побачили і почули, була власна ініціатива пана Володимира. Мене втішило, що йому сподобалися мої пісні, він знайшов аранжувальника, який зробив оркестровки (поклав на ноти для повного складу симфонічного оркестру музику. – Г.Я.). Також ми вибрали мої улюблені пісні Володимира Івасюка та Ярослава Нудика з «Піккардійської терції», який подарував мені свої дві авторські пісні. Це було зроблено кілька років тому. Але вони просто лежали на полиці, а ми ніяк не могли приступити до репетицій. Робота насправді передувала дуже серйозна, навіть для моєї психіки, бо треба було перелаштуватися, а праця з оркестром вимагає дуже великої відповідальності. І за останній місяць ми зробили те, до чого люди йдуть роками. У нас була готова база. Та й Володимир Сивохіп мене підтримав, казав, що треба заповнювати нішу сучасними молодими композиторами і співаками, показувати, що вони не тільки можуть співати розважальні пісні…

- І, як правило, «під фанеру…

- І це також. А ця енергетика, що йшла від музикантів, мене окрилювала. Пісня «Ти просто слухай» - як моя візитівка, тому ми вирішили зробили повноцінну оркестровку на весь оркестр, а я зіграв за роялем – оркестр мені акомпанував. Пісня була «родзинкою» концерту, навколо неї усе крутилося.

- Зі сцени ви сказали, що пісню «Ти просто слухай» присвятили своїй дружині Надії. А як ви познайомилися?

- Я написав цю пісню ще 2000 року, коли був студентом консерваторії. Пісні вже 22 роки, вона перекладена кількома мовами, і її співають різні виконавці і навіть у різних країнах – у Білорусі, Польщі та у Сполучених Штатах Америки. Я ще студентом був керівником музичної студії «Джерело», що у Центрі творчості на Погулянці, а Надя тоді була моєю вихованкою.

- То ви собі її виховали?

- Так, довиховував її до виконуючої обов’язки директора Центру творчості. І тепер я вже її підлеглий (Сміється. – Г.Я.).

- Ще зі сцени звучала надзвичайно красива композиція «Не руш сльозу». Яка історія її створення?

- Я її написав після «Ти просто слухай». Гітарист-аранжувальник Олег Ярема зробив мені цілий альбом, який ми так і назвали «Не руш сльозу». Протягом п’яти років створював романтичні балади, серед яких ця композиція. До речі, знімаю капелюха перед Володимиром Котляровим, який цю композицію «поставив» на симфонічний рівень.

- У концерті звучало багато композицій, де ви не лише співали, а й читали вірші. До прикладу, під Мелодію ля-мінор Мирослава Скорика. Хто автор цього вірша?

- Усі вірші мої, авторські. А ідея покласти ці твори на музичне оформлення належить Володимиру Сивохіпу. До прикладу, під «Тиху ніч» я розповів про Різдво, а також «Майдан Героїв». Насправді, мені бракує на нашій сцені вишуканих концертів – серйозної гарної музики, яка би характеризувала виконавців як серйозних, професіоналів. Бо ж велике засилля весільної музики, іноді навіть вульгарної, а я хочу зробити наголос на інтелігентності.

- Також з ваших уст прозвучала історія першого виконання пісні Володимира Івасюка «Водограй», яку виконала ваша мама – співачка Марія Ісак…

- Колись цю пісню на студії записали Назарій Яремчук і моя мама Марія Ісак – солісти ансамблю «Смерічка». На репетиції у «Смерічку» приїжджав Володимир Івасюк, коли ще був студентом Чернівецького університету. Там познайомився з керівником «Смерічки» Левком Дутківським, запропонував свої пісні. Так з’явилися «Червона рута», яку дуетом виконали Василь Зінкевич і Назарій Яремчук, і «Водограй», яку першими заспівали Марія Ісак з Яремчуком. Після телевізійного шоу «Алло, ми шукаємо таланти» з ведучим Масляковим, що відбулося у 70-х роках минулого століття, мама з Яремчуком як переможці поїхали до Москви представляти наш регіон. А потім у фільмі «Червона рута» було використано запис «Водограю», який насправді співає не Софія Ротару, а моя мама.

Читайте також: «Успіх прийшов, коли я перестала боятися»

Схожі новини