«Незламні мураші» взяли премію ім. Лесі Українки

Українська письменниця, громадська діячка Лариса Ніцой отримала нагороду в галузі дитячої літератури – премію ім. Лесі Українки за книжку “Незламні мураші”. «Цього року була надзвичайна конкуренція: змагалися 54 книги та 40 авторів. У спину дихали “монстри” дитячої літератури, серед яких Сашко Дерманський, Сашко Гаврош, які давно працюють у цій галузі і мають чудовий наробок, наздоганяє їх Кузько Кузякін та інші достойні автори. Упевнена, отримають премію у наступні роки», – написала у Фейсбуці Лариса Ніцой.

Письменниця тричі пе­реробляла подан­ня. Спершу хотіла пода­ти на конкурс одну книжку, потім іншу... Дуже хвилювалася. Пані Лариса каже, кілька років була членом комітету з присудження премії ім. Лесі Українки. Побо­ювалась, аби її не звинуватили у тому, що “свої” дають пре­мії “своїм”. Тому навіть нікому не сказала, що зробила подан­ня. “Ніколи не бачила, щоб там були якісь підкилимні домовле­ності, – зауважила письменни­ця. – Усе відбувається абсолют­но чесно, без інтриг”.

– Звісно, я сподівалася отри­мати відзнаку, – розповіла “ВЗ” Лариса Ніцой. – Висловлюсь словами лауреата Шевченків­ської премії, художника-графіка Василя Чебаника. Я його пита­ла, як почувається після того, як став лауреатом Шевченківської премії? Сказав так: “На мене пе­рестали дивитися як на “город­ского сумасшедшого”. Для та­ких діячів, як ми, така нагорода – насамперед психологічна під­тримка. Ти розумієш, що на пра­вильному шляху, що твоя діяль­ність справді потрібна. І твоя творчість оцінена. Я задоволе­на.

– Пані Ларисо, чи достат­ньо на ринку якісної дитячої літератури?

– У нас дуже якісна худож­ня література, і насамперед – дитяча. Я моніторю міжнародні премії, які отримують українські автори в інших країнах. Наші книжки нічим не гірші! Більше того, останніми роками Україна бере участь у міжнарод­них книжкових форумах. В іта­лійській Болоньї – величезний форум саме дитячої літерату­ри. У німецькому Франкфурті – і доросла література, і дитяча. Ми як Україна колись не бра­ли участі у цих книжкових фору­мах, оскільки це дорого коштує. Треба поставити свій майдан­чик, привезти авторів. Це десят­ки тисяч доларів. Але останніми роками Україна представлена на цих форумах і обов’язково привозить літературні відзна­ки. Це означає, що не лише ми самі говоримо, що маємо якісну літературу, а й наші міжнародні партнери це підтверджують.

Україна не має проблем з якісною літературою – у нас є проблема з популяризацією чи­тання і з розповсюдженням кни­жок. Україну вважають країною, яка не читає... Усі демократичні процвітаючі країни мають дер­жавні програми з підтримки чи­тання, а Україна такої програми не має. Є лише проєкт Міністер­ства культури. Сподіваюсь, буде затверджений.

– Чому книжка українських авторів дорожча, ніж інозем­них? Я нещодавно купила у книгарні книжку для дітей норвезької письменниці Ту­рюн Ліан “Аліса Андерсен”, коштує 100 грн. Яка вартість ваших “Мурашів”?

– “Незламні мураші” на моє­му сайті можна замовити за 200 грн. На сайтах книгарень коштує 250 грн. Українські видавництва шукають економічно вигідні для себе пропозиції. Їм вигідніше купити на міжнародних форумах права на видання готової книж­ки за 300-500 доларів, ніж ви­давати свого автора... Потріб­на така гуманітарна політика України, яка була би спрямова­на на підтримку свого виробни­ка, своєї культури, на підтрим­ку своїх митців. На жаль, ми, як суспільство, ще не доросли, щоб робити промоцію українського. Та ще й на посадах сидять крем­лівські агенти, завдання яких – применшити все українське, щоб народ ним не захоплював­ся. Бо коли народ любить своїх митців, коли цінує своє, у нього розправляються крила, підви­щується самооцінка. А це нікому не потрібно, щоб в українців під­німалася самооцінка…

Читайте також: "Котигорошко" - новорічний подарунок японським дітям від України