Передплатити

У кожній сукні бренду Olena Dats’ є елементи української вишивки

Українська дизайнерка Олена Даць представила нову колекцію на Всесвітній виставці у Дубаї (ОАЕ)


Фото з альбому Олени Даць.

Український павільйон на виставці EXPO-2020 у Дубаї мав на меті розповісти про нашу країну за допомогою сучасних технологій. Колекція Олени Даць гармонувала із цією концепцією, адже частину елементів суконь дизайнерки виконали на 3D-принтері. Це фрагменти української вишивки, яка присутня у кожній сукні бренду Olena Dats’. Про виставку Експо-2020, нову колекцію і використання у ній сучасних технологій Олена Даць розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналістці «ВЗ».

Фото з альбому Олени Даць.

– Олено, а чому саме ви поїхали представляти Україну на виставку Експо-2020 у Дубаї?

– Запропонували взяти участь у виставці не лише мені, а й багатьом українським ди­зайнерам. Великий акцент в українському павільйоні на Екс­по було зроблено на розвиток креативних індустрій. Кожна країна мала презентувати себе – аби люди довідалися про неї якомога більше.

– Знаю, не вперше берете участь у такій грандіозній ви­ставці…

– Так, уже вдруге. Така ви­ставка відбувається раз на ві­сім-десять років. Наступна буде в Одесі 2030 року. І треба вже готуватися, адже Україні довіря­ють таку почесну місію. А впер­ше я взяла участь в Експо у Лі­сабоні – 23 роки тому, коли ще була студенткою. Це був 1998 рік, я навчалася на третьому курсі. Власне участь у цій ви­ставці вважаю початком своєї кар’єри. Тоді ЮНЕСКО обрало мене як представницю Украї­ни для участі у показі «Світ для майбутніх поколінь: поза про­стором, часом та океанами”. Мою сукню з цієї події викупив японський Музей костюма в місті Кобе для постійної експо­зиції. Відтак тему інновацій вва­жаю «своєю». Оскільки у мене багато клієнтів з Близького Схо­ду, а через пандемію, яка панує у світі, ми не мали можливості бачитися, вони прийшли мене привітати під час виставки Екс­по-2020 у Дубаї.

– Спеціально до цієї ви­ставки готували роботи?

– Звісно, актуальна колекція завжди у наявності, і можна було спакувати у валізку кілька робіт і полетіти в Дубай. Але оскільки вже готуюся до наступного се­зону, то ідея у мене була готова. На жаль, було трохи мало часу – лише два тижні для того, аби вті­лити технічно усе те, що я заду­мала. Мабуть, усі 3D-принтери, які були у Львові, друкували ті елементи української вишив­ки, які я вирішила втілити у но­вій колекції.

Фото з альбому Олени Даць.

– Багато робіт представи­ли?

– Це не був показ – я вистав­ляла свої сукні на манекенах. Ми роздавали спеціальні лис­тівочки і розповідали про нашу країну та представлені роботи. На кожній сукні були надруко­вані на 3D-принтері елементи. Мені подобається працювати з цією технологією, оскільки ди­зайнер не залежатиме від фа­брик, – такі речі можна надруку­вати й на відстані. Це новий крок у сфері дизайну. Було приємно спостерігати, як багато людей заходить в український павіль­йон. Я там була лише тиждень, а переді мною у павільйоні ви­ставляла свої роботи українська дизайнерка, яка живе у Дубаї. Після мене ще хтось виставля­тиме свої сукні.

– Ці ваші сукні можна одя­гати на свято?

– Ну, ми ж не запитуємо, куди вбирати сукню «от кутюр». У ди­зайнерських роботах головною є ідея, яку дизайнер хоче доне­сти суспільству. Моя ідея поля­гала у тому, що від наших об­разів, від того, як виглядаємо щодня, залежить і наше оточен­ня. Бо не лише архітектура, а й кожна людина впливає собою, своїм настроєм, своїм образом на те, що відбувається довко­ла…

Фото з альбому Олени Даць.

– Можливо, під час вистав­ки трапився цікавий випадок?

– Був. Приїхав мій партнер з Кувейту (власник магазину, де продають мої речі). У субо­ту він у Дубаї одружував сина, а у вівторок у наш павільйон при­йшла ціла родина – 12 осіб. Від найменшого представника і до найстаршого. Було приємно, оскільки ми в основному з цим партнером зустрічаємося в Па­рижі. Вони продають речі і Вер­саче, і Дольче і Габбана, але ка­зали, що Оленка Даць їхній улюблений дизайнер.

– До чого зараз готуєтеся?

– Звісно, буде створено нову колекцію. Хочу вдосконалити і зрозуміти, як працювати з техні­кою 3D. Мрію розвивати цей на­прям, шукати нових партнерів і пропагувати українську культу­ру в інших країнах світу.

– А чому обрали саме 3D-друк?

– Кожен вибір – це можливість перейти на новий рівень і шанс запросити у наше життя змі­ни, про які ми мріємо. 3D-друк – технологія, перевірена часом. Мене завжди цікавив просторо­вий вплив форми, ефект, який вона створює і те, як форма впливає на поведінку, оточення і навіть, можливо, на нашу долю. Працюючи над цією колекці­єю, я знову пережила чарівний та містичний момент, – коли з площини зітканого полотна на­роджуються скульптурні про­сторові образи. Коли створюєш конструкцію, без якої приклад­ні вироби просто неможливі, навіть якщо ця конструкція не­помітна... Я відчувала це 2006 року, коли створювала колек­цію, надихнувшись мистецтвом орігамі, і відчуваю тепер, уже на іншому рівні.

Фото з альбому Олени Даць.

Нова колекція – це нові іс­торії, нова енергія, нові ідеї, які несе кожна річ. Обрана техноло­гія дала мені певну незалежність як авторці. Адже фантазія – без­межна, хоч вона часто стикаєть­ся з перепонами, які диктують ті, хто допомагає втілювати заду­ми... Хоча тактильні відчуття за­лишаються для мене основни­ми, мені сподобалось знаходити і додавати до них нові відтінки. Більшість моїх суконь ніби віді­рвані від землі, позбавлені граві­тації. Тканини леткі і залишають простір для природності.

Читайте також: «Усі мої роботи – як рідні діти. То хіба можу їх продати?»