Річні обжинки Осіннього салону

Львів’яни вже не уявляють життя міста без традиційної виставки живопису — Осіннього салону «Високий Замок». Торік, на жаль, через пандемію довелося відмовитися від проведення міжнародної виставки творів мистецтва. А на цьогорічне свято чекали особливо. Мабуть, тому 19 листопада у Палаці мистецтв зібралося стільки поціновувачів справжньої краси.

Мета щорічної виставки-конкурсу — популяризація сучасного українського мистецтва. Свої твори представили митці з України та з-за кордону, серед яких є не лише відомі, а й зовсім нові імена. Осінній cалон «Високий Замок», незмінним інформаційним партнером якого є газета «Високий Замок», — це також платформа для творчої співпраці, обміну досвідом, думками між митцями та глядачами.

— Осінній салон «Високий Замок» давно має статус всеукраїнського і міжнародного, — розповів журналістці «ВЗ» голова журі Салону, художник Орест Скоп. — Близько 180 авторів подали майже 400 творів на участь. З кожним роком географія учасників розширюється. Це і Київ, і Харків, Луцьк… Одне слово, охоплено майже всю Україну. Мене тішить, що міцно закріплюється статус Салону і як міжнародної виставки, оскільки це підтвердили роботи митців з Ізраїлю, Естонії, Норвегії та багатьох інших країн. Згідно з правилами Салону, ми беремо на виставку лише «свіжі» роботи, тобто такі, що виконані за цей рік. І цьогорічний Салон мав би вже бути ювілейним, 25-им, однак у зв’язку з минулорічним локдауном торік проведення мистецького салону довелося відмінити. Пишаюся, що салон «Високий Замок» ось уже 24 роки заявляє світові про талановитих художників і, звісно, про початківців.

— Щороку Салон має відповідну посвяту. А цьогорічний?

— Звісно, що насамперед ми проведенням відзначаємо 30-річчя Незалежності України. Та й хотіли гідно відзначити 25-річчя Палацу Мистецтв, тож на другому поверсі виставили плакати з фотографіями з «життя Палацу». І щороку у нас є виставка «Пам'яті метра». Цьогоріч великий зал присвятили роботам художниці Тетяни Думан, яка відійшла в інший світ у жовтні минулого року. А також виставка дитячого малюнка, яку ми запровадили кілька років тому. Діти, які виставляються на осінньому салоні, у майбутньому стають художниками. Розумію, що не всі ними стануть, але ж ми даємо їм платформу для старту.

— Бачила на виставці і одну з ваших останніх робіт…

— Так, це робота, присвячена пам’яті поетеси Рути Вітер, яка загинула трагічно і якій цьогоріч мало б виповнитися 40 років. Я знав її з маленької дитини. Свого часу Рута Вітер написала про мою картину про Мамая вірш, тож я фрагмент цього вірша вставив у свою нову картину.

Та найбільше Орест Скоп радіє з того, що люди зрозуміли, що Осінній салон — це свого роду «річні обжинки». Бо художник, який має намір взяти участь у виставці, спеціально одну-дві роботи готує до цієї події, щоб показати, чого досягнув за рік.

На 24-му Осінньому салоні «Високий Замок» була стільки знаменитих творців пензля, скульпторів, що поспілкуватися з усіма було фізично нереально. Однак не могла оминути увагою відомого художника Петра Сипняка, який напередодні відкрив персональну виставку нових робіт під навою «Втрачений рай» у галереї «Велес». На Осінньому салоні пан Петро представив лише одну роботу зі серії «Чумацький цикл».

Приємною несподіванкою для журналістки «ВЗ» став подарунок від творця пензля, відомого художника — співця рідної природи Ореста Сколоздри. Пан Орест подарував мені одну зі своїх останніх робіт «Весняний етюд». А на виставці художник на суд поціновувачів і журі представив два нові полотна.

Вкотре у дипломну роботу «моєї дівчинки» Тетяни Думан — саме так він називав її при житті — вдивлявся відомий художник-іконописець Лев Скоп. Чи то хотів ще щось підказати, чи, навпаки, похвалити. Та коли підійшла ближче і подивилася йому у вічі, там стояли сльози.

— Це вибрані роботи моєї дівчинки, які вона творила протягом останніх 15 років. Усі вони — позаконфесійні. Колись Таня мені сказала: «Ми є українці, то ж шануймо всіх святих!». Це лише невелика частина її робіт, бо багато полотен є у церквах і приватних колекціях. Я безмежно вдячний Оресту Скопу і всім, хто нам допоміг, щоб ці роботи побачили люди. Бо Таня не просто художниця — вона дуже крута художниця (а далі була пауза, бо сльози душили пана Левка і не давали говорити. — Г. Я.).

Щоб «розрядити» обстановку, розповіла Левкові Скопу про маленьку іконку, намальовану на камінчику, який Тетяна привезла з гори Підборда, що у Меджугор’ї (Боснія та Герцеговина), де з’явилася Богоматір. «Хочу вам подарувати один образок, — сказала Тетяна. — Нехай вас оберігає Богородиця і оминають хвороби».

— О, я пригадую, як ми з нею йшли на ту гору, дорогою вона збирала камінчики, а потім малювала на них маленькі образочки, — каже пан Лев. — Хочу звернути вашу увагу на роботу «Голодомор», яка вигравала багато конкурсів, а ось цю роботу на виставку дала відома диригентка Оксана Линів, яка купила свого часу цю картину, гроші за яку ми передали на допомогу армії.

І на завершення поспілкувалася з генеральним директором Палацу мистецтв Юрієм Візняком.

— Для нас Осінній салон «Високий Замок» — гарна традиція не лише для Львівщини, а й для України і багатьох зарубіжних країн. — Приємно, що цьогоріч починаємо певні напрацювання з міжнародними партнерами, плануємо залучити представників і з Грузії, Латвії, тож наступного року побачимо роботи митців багатьох інших країн. Але сьогоднішнє свято — особливе. По-перше, ми гідно відзначаємо 30-річчя Незалежності України, по-друге, це і чвертьвіковий ювілей Палацу мистецтв, та найголовніше, що навіть у час карантину художники виставляють свої роботи, а інші приходять їх підтримати і вболівають за них. Це свідчить про те, що у нас має бути все добре. Основний обов’язок Палацу мистецтв — бути майданчиком для тих, кого Господь обдарував талантом, максимально представляли свої праці. І йдеться не лише про художників. От на відкритті Салону сьогодні виступили Оксана Муха і Юлія Карпа. Мистецтво має нас, українців, об’єднувати і робити сильними.

Читайте також: «Втрачений рай» Петра Сипняка