Часник розміром з яблуко

Уже напровесні поле Василя Гудзовського зі села Козинців Вінницького району густо вкривається зеленню. Це масово пробиваються із землі пера озимого часнику.

Згадану культуру Ва­силь Миколайович ви­рощує впродовж семи років. Тепер завдяки орен­дованим паям збільшив пло­щу насаджень у п’ять разів.

Використовує лише власний репродуктивний матеріал. Перевагу надає чотирьом сортам вітчизня­ної селекції — Ірен, Дюшес, Прометей і Любава. Всі вони стійкі до посухи, а Любава ще характеризується мо­розостійкістю та хорошою лежкістю (зберігається 10 місяців). Водночас вона надзвичайно врожайна (150−180 кг із ара).

Наприкінці літа господар викопує цілі рослини спеці­альною віброскобою. Після висушування у приміщенні отримує головки, а також повітряні кульки, що стають хорошим насінням.

Хоча озимий часник ви­сокопродуктивний, однак зазвичай примхливий у зберіганні. Тому пан Василь вирішив запровадити пере­робку. Технологію запозичив із Китаю, адже в Україні такої немає. У будівлі колишнього Липовецького хлібозаводу встановив спеціальне обладнання. Зубки чистять, миють, дезінфікують, фасу­ють у вакуумні пакети, охо­лоджують.

Водночас торік вигото­вили першу партію часни­кової пасти та пюре. Такий напівфабрикат охоче беруть представники ковбасних, консервних і пекарських під­приємства.

Оскільки фермеру бра­кує своєї сировини, то за­куповує головки у місцевих селян, попередньо забезпе­чуючи їх якісним садивним матеріалом. Чимало людей охоче йдуть на таку співпра­цю.