«Коли добре клює – отримуєш дозу адреналіну» (відео)

Останніми вихідними зими я вирішила відчути, що таке зимова риболовля. Сонечко за вікном і плюс 5 не підстава вдягатися на лід легко. Вбираюся у лижний костюм, який має захисну мембрану: куртка та штани не пропускають вітру. Шапка і рукавички — без обговорень, а от із взуттям — халепа. Мама вийняла і вручила мені чоботи із вовняними вставками 42-го розміру (ношу 35-й). Але зимова риболовля — не показ мод…

На риболовлю на озеро Згоранське, що у селі Згоранах (приблизно за 20 км від Шацька), я пішла о годинці 10-й ранку, а ось мій тато і його напарник там уже із сьомої. З берега одразу поміти­ла дві фігури самотніх рибалок. Іду до них. Лід уже почав танути, місцями йду по кри­жаній каші. Тут би згодились ґумові чобо­ти… Спочатку було лячно, переживала, чи витримає крига, бо купатись у лютому не планувала.

Та усі перестороги розвіялись, коли тато дав у руки бур (спорядження для буріння криги) і показав, як робити опо­лонку. Льоду було сантиметрів з 20. На моє традиційне запитання, чи клює, вони лише сумно посміхнулись і вручили мені вудку…

Дядько Ігор рибалив на мормишку, на яку насаджена приманка — мотиль. «Техні­ка риболовлі на цей гачок своєрідна, — по­яснює мені рибалка з досвідом. — Треба тягнути, наче на піаніно граєш». Справа насправді нудна, бо за час, поки я «грала» вудкою, — жодного результату. Тож допи­туюсь, чого його так тягне на лід? «Коли добре клює, отримуєш дозу адреналіну. Звикаєш до нього і ходиш на рибалку як за­лежний», — розкриває секрет Ігор Дудар­чук. Каже, якщо принесеш додому рибину — добре. Не принесеш — теж незле… «Якщо порахувати, скільки на це все витрачаєш за сезон, то можна лише сьомгою харчува­тись», — підсумовує рибалка. І збирає речі, аби перейти далі по озеру. Пошукати, куди перемістилась риба.

А мій тато (Василь Матейчик, рибалка з 38-річним стажем) на запитання, у чому секрет зимової риболовлі, відповів по-філософськи: «Сидиш собі, щось думаєш, від усього відокремлюєшся, єднаєшся з природою. Відчуваєш, що живеш. Зараз весна починається, птахи летять: журавлів чути, гуси летіли, жовтоногі мартини, жай­воронки. Не уявляю, як живуть люди там, де немає зими. От минулого року, за теплої зими, була трагедія. І не лише в мене, — у рибалок, у рибацьких магазинах (сміється. — О. М.)».

До речі, до рибалок теж дійшла діджи­талізація: є спеціальний сайт, який про­гнозує, чи буде клювати. Але батько знову відповідає непрогнозовано: «Справжній рибак ходить щодня»… Щойно озера по­крились кригою, він оформив відпустку, — щоб цілий місяць ходити на рибу.

Тато ловить на блешню і хоче спіймати окуня. Тут техніка інша — треба різко потя­гувати вудку. «Основне — то снасті, від них дуже багато залежить. Буває, блешню вче­пиш: на одну клює, на іншу — ні, тоді почи­наєш експериментувати», — каже рибалка.

Але того дня риба не хотіла позувати на камеру і вперто не клювала. Можливо, пощастить наступного сезону? Бо цей уже завершений. Далі на лід виходити небез­печно. Додому ми поїхали з двома окунця­ми. Добре, що для вечері залишилась риба з попереднього дня.