Ложка, натільний хрестик, пряжка від ременя…

Мені на очі потрапила фотографія предметів, які лікарі витягали зі шлунків дітей. Чого тільки діти не ковтали! У лікарняному музеї — чайна ложка, шпильки, деталі від іграшок, ковпачки від ручок, стругачка і навіть… натільний хрестик!

Лікар-отоларинголог, завідувач дитячого відділення комунальної міської дитячої клінічної лікар­ні Тетяна Заброварна розповіла журналісту «ВЗ»: «Дитина може за­пхати сторонній предмет у вухо, ніс, горло. Це можуть бути дуже дрібні предмети, яких неозброєним оком не видно. Наприклад, квасолинка, намистинка або деталі від іграшок (конструктор Lego, до прикладу). Буває, під час лікування зубів відла­мується голочка, а лікар цього не по­мітив. Це викликає загноєння. Сто­роннє тіло, яке знаходиться довший час у вусі, викликає запалення. Ди­тина починає погано чути. Може по­чатися кровотеча.

Якщо батьки побачили, що ди­тина раптово почала кашляти, ма­ють постукати її по спині (між ло­патками). Дати попити води. Якщо не допомагає, взяти дитину за ніж­ки, опустити головою вниз і де­кілька разів потрусити. Якщо це не гострий предмет, наприклад, горо­шина, цукерка, дитина його виплю­не. Якщо ситуація ускладнена — не­гайно викликайте «швидку».

«Три роки тому у Трускавці по­мерла дитина, яка вдавилася цу­керкою, — веде далі Тетяна Забро­варна. — У Львові був випадок, коли 10-річна дівчинка писала уроки. Батько з сусідньої кімнати почув, що дитина кашляє. Прибіг і поба­чив, що донька синіє. Не знав, що сталося, але зрозумів, що їй щось заважає дихати. Запхав пальці до рота — і ніби щось проштовхнув. Під час бронхоскопії знайшли… ковпа­чок від ручки (Діти дуже часто гри­зуть ручки та олівці, що категорично не можна робити. — Авт.). Той ков­пачок зайшов широкою частиною вниз. Було досить важко його ви­далити. Боялися травмувати голо­сові складки. Але вдалося це зро­бити. Батько допоміг, проштовхнув стороннє тіло всередину. З’явився просвіт. І дитина задихала».

Лікарка розповідає ще один ви­падок, який трапився з триріч­ною дитиною. Дитина покашлюва­ла. Добу відмовлялася від їжі. Вухо, горло, ніс були чистими. Зроби­ли ендоскопію стравоходу. У трахеї знайшли велику м’ясну кістку. Мама була шокована, бо дитина їла лише перетерту їжу. Видно, десь ту кістку побачила і запхала до рота…

Нещодавно з носа дитини ліка­рі витягли шматок пластмаси, який пробув там понад рік. «Є діти, які ма­ють неврологічні розлади, за ними потрібно особливо стежити, — каже пані Тетяна. — Був випадок, коли па­цієнт заштовхав у ніс губку. Її ледве звідти витягли, почалася кровотеча. Якщо дитина ходить і закриває ру­кою одне вухо, це нехороший знак для батьків. У вусі може бути сір­чаний корок. Або у неї з’являються кашльові рефлекси. Це привід звер­нутися до лікаря».

Лікар-ендоскопіст Віктор Іванців зібрав колекцію предме­тів, які витягнули у дітей зі шлунка. «Якщо предмет одразу потрапляє у дихальні шляхи — найгірший варіант, — каже лікар. — Тоді асфіксія, і бать­ки у цій ситуації безпорадні. Є дру­гий варіант: стороннє тіло малень­ке і воно потрапляє у легені. Дитина кашляє, батьки думають — алергія. Аж поки хтось не додумається, що дитина могла щось проковтнути».

Лікар розповідає про 16-річну дівчинку, яка проковтнула… ложку. «Мама зробила зауваження доньці, що у неї завтра конкурс зі скрипки. А вона їсть солодке і виглядає тов­стою. Дівчинка вирішила виклика­ти рефлекс блювоти. Ложку витяга­ли зі шлунка».

Є у лікарні ціла колекція монет. Їх ковтали діти від 9 місяців до 3-х ро­ків. Дрібні копійки виходять природ­ним способом, а більші — залиша­ються і становлять небезпеку. Мою увагу привертають сталеві кульки з настільних ігор, неодимові маг­ніти. Такі магніти можуть притягну­ти навіть молоток (лікар показав, як магніт притягує зв’язку ключів). «Такими кульками можна легко за­душитися, — каже Віктор Іванців. — Дітям пощастило! Стороннє тіло по­трапило не у дихальні шляхи, його ковтнули».

Сумнозвісний чупа-чупс на па­личці (паличка — теж у колекції). Ди­тина заснула в автобусі у бабці на колінах. І мало не загинула. А ще — заколки для волосся, пряжка від ременя, іграшка «Ванька-встань­ка», яку лікарі ледве витягнули, ін’єкційна голка, шпилька, риб’яча кістка… Частинка від іграшки-спіне­ра, яким бавилася 14-річна дівчин­ка. І кулончик з образочком, який проковтнула 9-місячна дитина.

«Годинникові батарейки — окре­ма тема, — зауважує лікар-ендос­копіст. — Діяти треба дуже швидко. Батарейки виділяють небезпечну речовину — літій. Батарейка може обпекти слизову і викликати хіміч­ний опік стравоходу або шлунка».

Лікар показує фото рентгенів­ського знімка. У стравоході — відкри­та шпилька, яку проковтнула шес­тимісячна дівчинка. Витягати її було дуже складно (працювали троє ен­доскопістів, які використовували су­часний прилад — відеоендоскоп). Лікарі стягнули шпильку у шлунок, розвернули її тупим кінцем (гострим донизу) і поволі витягнули її назовні. На іншій фотографії у шлунку просві­чується натільний хрестик.