«Високий ацетон» у малечі: що робити?

Запах ацетону з рота дитини (ацетономічний криз) — це ознака того, що дитині бра­кує глюкози, іншими словами, у неї дефіцит енергії. Забігаючи наперед, одразу наголосимо: ацетон не є проблемою ЖКТ, це проблема голоду, нестачі вугле­водів. Що ж провокує виникнення ацетономічного синдрому?

«Єдиним дже­релом енергії для людини є глюкоза, яку ми отримаємо з вуглеводів, — по­яснює педіатр Владислава Бондаренко. — Глюкоза зберігається у печінці у вигляді глікогену. Це запас вуглеводів та наш енергетичний резерв.

У дітей, на відміну від дорос­лих, запас глікогену маленький, а витрата енергії велика. Коли за­паси вуглеводів вичерпані, а ди­тині потрібна глюкоза, організм починає утворювати глюкозу з жирів.

Це альтернативний спосіб отримання енергії. Але при цьому ми маємо один побічний ефект — утворення великої кількості кетонових тіл у вигляді ацетону, ацетоацетату та 3-гідроксибути­рату. Організм настільки швидко розщеплює жири, що не встигає виводити кетонові тіла. Тому їх кількість зростає у крові. Висока концентрація кетонових тіл по­дразнює центр блювання у голов­ному мозку та поверхні травного тракту. Вони токсичні для організ­му. Звідти і виникають характерні симптоми інтоксикації - підви­щення температури, діарея, блю­вота та біль у животі.

Якщо узагальнити, то можна виділити три основні причини. Насамперед, це:

• зниження рівня глюкози в крові - брак легких вуглеводів, великі проміжки між прийомами їжі; підвищені витрати енергії вна­слідок емоційних, фізичних пере­навантажень, травм, гострих за­хворювань;
• надлишок білків та жирів в раціоні - часто після свят, надмір­ного споживання тортів та тісте­чок, трапляється така прикрість, яку помилково відносять до отру­єння і садять дитину на дієту, що стає прямим шляхом до стаціона­ру;
• цукровий діабет — ця при­чина є винятковою, зазвичай в ранньому віці ця хвороба діа­гностується і завжди має бути під контролем лікаря".

Отже спровокувати ацетон у ді­тей можуть: стрес, біль, переляк, сильні навіть позитивні емоції; висока температура, віруси, бак­теріальні інфекції;фізична пере­напруга.

Симптоми підвищення ацетону у дітей:

• відсутність апетиту, відмова від їжі, нудота, блювання;
• спастичний біль в животі;
• млявість, сонливість;
• зниження частоти та кількос­ті сечі та інші ознаки зневоднення, що зазвичай розвиваються вна­слідок багаторазового блювання — блідість при рум’яних щоках, су­хість слизових оболонок.
• поява у сечі кетонових тіл — перевіряється спеціальними тест-смужками або лабораторно.

За словами лікарки, до «аце­тону» схильні худенькі «малоїж­ки». Їх складно нагодувати, вони пропускають прийоми їжі та ви­бірково вживають продукти. Дуже часто зловживають солодким, особливо шоколадом, що прово­кує розвиток ацетону.

Ацетономічний синдром мають діти від 1 до 12 років, найчастіше його діагностують у дітей від 2 до 7 років. Рідко, але трапляєть­ся прояв синдрому у малюків до 1 року. Після 12 років зазвичай це минає.

До уваги батьків!

Дуже часто нудоту, блювоту та біль в животі розцінюють як хар­чове отруєння, а не ацетон. Тому повністю виключають вуглеводи, саджають на дієту або взагалі не дають будь-якої їжі, тільки воду, що лише погіршує ситуацію. Тому придбайте, а аптеці тест-смужки і якщо є високий ацетон, дайте ди­тині сухофрукти, солодкий чай. Але якщо є скарги на сильний біль у животі, необхідно виключити хі­рургічну патологію.

Коли за ацетонемічного кризу (підвищенні кетонових тіл в крові) дитина починає блювати, її вже практично неможливо заводнити шляхом пиття спеціальних роз­чинів солей вдома. Відновлення водно-сольового балансу, регі­дратацію необхідно проводити в умовах лікарні. Залежно від важ­кості стану, дитині призначають довенне введення (інфузію) глю­кози та сольових (електролітних) розчинів.