Яким бути новоствореному ЛКП «Львівське радіо»?

Усіх гостинно зустрічали директор ЛКП «Львівське радіо» Мирослава Лубкович та її щойно призначена заступниця Галина Космина.

Це тепер тут дивляться у майбутнє з упевненістю, а ще якихось півроку тому цілком серйозно стояло питан­ня про ліквідацію такої потрібної та іміджевої для Львова устано­ви, як «Львівське радіо». Чинов­ники із Національного суспіль­ного телебачення України так «зареформувалися», що виве­ли радіо і телебачення Львівщи­ни на межу знищення. На колек­тив «Львівського радіо» чекало звільнення, а раритетне облад­нання, історичне приміщення і унікальну фонотеку — розграбу­вання і розбазарювання. «Дяді з Києва» неодноразово навідува­лися у кам’яницю на Князя Ро­мана, 6, приглядаючись до ла­сих квадратних метрів.

Руку допомоги «Львівсько­му радіо» простягнула Львівська міська рада. Торік у березні се­сія міськради своїм рішенням створила ЛКП «Львівське ра­діо», заклала два мільйони гри­вень для формування статутно­го фонду. У статутній діяльності записали три напрями — радіомовлення, музей радіо, моло­діжний медіахаб. Мовлення на­разі планують лише в Інтернеті, а на наступний рік подаватимуть заявку на ФМ-частоти.

«Львівське радіо» — це не тільки історія Львова, а й усієї України, — розповіла директор установи Мирослава Лубко­вич. — Нагадаю декілька момен­тів: у 1947 році, на своє 75-річ­чя, легендарна оперна співачка Соломія Крушельницька запи­сала тут останній концерт, сво­єрідне прощання зі слухачами. За цим історичним фортепіа­но вона виконувала обробки на­родних пісень Віктора Матюка. Ці історичні записи віднайшла редактор музичних програм Марта Кінасевич (на жаль, уже відійшла у засвіти). У 1969 році на подвір’ї консерваторії тодіш­ня влада спалювала ноти Ва­силя Барвінського перед тим, як його відправити на заслан­ня. А на «Львівське радіо» при­йшли розмагнітити плівки з його записами. Але чотири героїч­ні жінки вберегли ці плівки, хоча й ризикували своєю свободою. Це — Олена Онуфрів, Ольга Пі­ніжко, Марта Кінасевич та Оль­га Бахтеєва. Три дні у 1941 році (з 30 червня по 2 липня) тут дія­ла радіостанція імені Коноваль­ця. Через півгодини після того, як з балкона «Просвіти» прого­лосили Акт відновлення Україн­ської держави, це транслюва­лося на «Львівському радіо». За цим фортепіано свої перші за­писи робив Володимир Івасюк. Кого тут тільки не було — Анато­лій Кос-Анатольський, Микола Колесса, Ігор Білозір, Євген Ко­зак, Богдан Янівський…".

В обговоренні не бракува­ло охочих висловити свою ві­зію оновленої діяльності радіо. Співачка, актриса, режисер Наталія Половинка запропо­нувала передачу, пов’язану із пісенною традицією, — «Май­стерню співу» і «Майстерню сло­ва». «Я би хотіла, щоб у Льво­ві з’явилося радіо, яке би було промоутером співпричетнос­ті львів’ян, — сказала депутат Львівської облради Параско­вія Дворянин. — Щоб було бага­то топових соціальних програм».

Фото авторки