Яким бути новоствореному ЛКП «Львівське радіо»?
Аби порозмірковувати на цю тему, а заодно і відсвяткувати символічну 89-ту річницю створення студії «Львівського радіо», у великому студійному залі на вулиці Князя Романа, 6, зібралися журналісти, громадські діячі та депутати Львівської міської ради.
Усіх гостинно зустрічали директор ЛКП «Львівське радіо» Мирослава Лубкович та її щойно призначена заступниця Галина Космина.
Це тепер тут дивляться у майбутнє з упевненістю, а ще якихось півроку тому цілком серйозно стояло питання про ліквідацію такої потрібної та іміджевої для Львова установи, як «Львівське радіо». Чиновники із Національного суспільного телебачення України так «зареформувалися», що вивели радіо і телебачення Львівщини на межу знищення. На колектив «Львівського радіо» чекало звільнення, а раритетне обладнання, історичне приміщення і унікальну фонотеку — розграбування і розбазарювання. «Дяді з Києва» неодноразово навідувалися у кам’яницю на Князя Романа, 6, приглядаючись до ласих квадратних метрів.
Руку допомоги «Львівському радіо» простягнула Львівська міська рада. Торік у березні сесія міськради своїм рішенням створила ЛКП «Львівське радіо», заклала два мільйони гривень для формування статутного фонду. У статутній діяльності записали три напрями — радіомовлення, музей радіо, молодіжний медіахаб. Мовлення наразі планують лише в Інтернеті, а на наступний рік подаватимуть заявку на ФМ-частоти.
«Львівське радіо» — це не тільки історія Львова, а й усієї України, — розповіла директор установи Мирослава Лубкович. — Нагадаю декілька моментів: у 1947 році, на своє 75-річчя, легендарна оперна співачка Соломія Крушельницька записала тут останній концерт, своєрідне прощання зі слухачами. За цим історичним фортепіано вона виконувала обробки народних пісень Віктора Матюка. Ці історичні записи віднайшла редактор музичних програм Марта Кінасевич (на жаль, уже відійшла у засвіти). У 1969 році на подвір’ї консерваторії тодішня влада спалювала ноти Василя Барвінського перед тим, як його відправити на заслання. А на «Львівське радіо» прийшли розмагнітити плівки з його записами. Але чотири героїчні жінки вберегли ці плівки, хоча й ризикували своєю свободою. Це — Олена Онуфрів, Ольга Пініжко, Марта Кінасевич та Ольга Бахтеєва. Три дні у 1941 році (з 30 червня по 2 липня) тут діяла радіостанція імені Коновальця. Через півгодини після того, як з балкона «Просвіти» проголосили Акт відновлення Української держави, це транслювалося на «Львівському радіо». За цим фортепіано свої перші записи робив Володимир Івасюк. Кого тут тільки не було — Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, Ігор Білозір, Євген Козак, Богдан Янівський…".
В обговоренні не бракувало охочих висловити свою візію оновленої діяльності радіо. Співачка, актриса, режисер Наталія Половинка запропонувала передачу, пов’язану із пісенною традицією, — «Майстерню співу» і «Майстерню слова». «Я би хотіла, щоб у Львові з’явилося радіо, яке би було промоутером співпричетності львів’ян, — сказала депутат Львівської облради Парасковія Дворянин. — Щоб було багато топових соціальних програм».
Фото авторки
