«Жек на реставрацію стінописів коштів не має»

Поки деякі львів’яни нарікають, що в їхньому будинку безлад, лампочки немає кому вкрутити, а стіни не бачили ремонту роками, Ірина Дуткевич взялася за реставрацію свого під’їзду.

Професійний реставратор, вона нещодавно виявила на стінах будинку автентичні розписи. Побувала в унікальному будинку, що на вул. Лисенка, 33, і журналіст «ВЗ».

У цій частині міста чимало старовинних будинків. На фасаді можна побачити давні польські написи. Один із них не вдалося врятувати. Майстри, які робили ремонт у кафе, що на першому поверсі, просто його збили… Інший напис власники кафе врятували. Будинок збудований 1912 року. Є старовинна брама, на відновлення якої потрібно близько 60 тисяч грн.

Якщо мешканці погодяться оплатити 30% реставраційних робіт, її вдасться врятувати (решту коштів виділять з міського бюджету). Потребують реставрації і балкони, які розсипаються, особливо у внутрішньому дворику.

У середині триповерхового будинку — старовинні сходи з кованими елементами. Майданчики між поверхами широчезні, тому всередині багато світла. На стінах — автентичні орнаменти, над якими працює реставратор. Відновлює їх крок за кроком. «Витягає» квіткові розписи з-під кількох шарів побілок, які жек час від часу робив у цьому під’їзді. Раніше, розповідає пані Ірина, тут мешкала львівська професура, яка працювала у лікарні, що неподалік.

«Я давно підозрювала, що на стінах є розписи, — каже реставратор Ірина Дуткевич. — Коли жек робив плановий косметичний ремонт, побачила на стінах фрагмент квітки. Попросила працівника жеку зупинитися, треба було дослідити, наскільки цей орнамент зберігся. Якщо в одному місці квітка з’явилась, це не означає, що ці квіти є всюди.

Зараз бачите, що є багато фрагментарних відкриттів. Так звані зондажі. Вони дали мені інформацію про те, наскільки орнамент збережений, у яких місцях.

Кажуть, забілили ці орнаменти, коли прийшла радянська влада. Можливо. Але бачимо на стінах багато механічних пошкоджень (їх видно під боковим освітленням). Люди тут жили, вмирали, одружувались, переселялись, носили якісь речі, і стіни оббивались. Рано чи пізно їх підбілювали. Щастя, що це крейда, і вапно не виїло розписи… Видно, що жек економив, і достатньо вапна не додавав. Малярство втратило свою колористику, ясна річ, бо стільки часу минуло… Але все це ще можна відновити".

Реставрує під’їзд Ірина Дуткевич власними силами. Долучаються небайдужі сусіди. Реставраторка рада будь-якій допомозі. А ось жек розводить руками: на реставрацію стінописів коштів не мають… «Тут також і стелі ексклюзивні, — проводить для мене екскурсію поверхами реставраторка. — У будинку все взаємопов’язане, переосмислене, гармонійне, — як колористика, так і символіка. Ці автентичні плиточки (на підлозі. — Авт.): якщо на них є дубові листочки, або трояндочки, то вони повторюються і на стелі… На сходах колись стелили доріжку (металеві конструкції всі поцупили, мабуть, злодії здали їх на металобрухт. — Авт.)».