На «закупи» – по вищу освіту

У польському Любліні на вулицях чи в кафе часто чути українську мову. І це не лише туристи, яких тут не бракує. Багато хто з України приїжджає сюди на закупи. У 400-тисячному місті аж десять величезних торгових центрів (на кшталт нашого Кінг-Кросу), одинадцятий, найбільший, добудовується. Але Люблін, окрім любителів шопінгу, останніми роками окупували студенти з України. Цього року сюди приїхала вчитися рекордна кількість наших молодих людей. А вчитися тут є де. Люблін називають “містом студентів”. І в кожному люблінському вузі нині вчаться українці. Тільки в одному Університеті Марії Кюрі-Склодовської нині навчається близько тисячі студентів з України!

З Денисом я познайомилася в одному з готелів Любліна. Він працює офіціантом. Коли почув українську мову, сам підійшов до нас. Розговорилися. Денис родом з Бердичева. У Любліні закінчив соціологічний факультет Католицького університету ім. Івана Павла ІІ. Має Карту поляка, яку отримав ще в 2005 році. Тоді їх тільки-но почали видавати. У Польщі студенти з України, які мають Карту поляка, вчаться безкоштовно, та ще й отримують близько 900 злотих стипендії. Денис вчився безплатно, але не тому, що мав Карту поляка, а завдяки стипендії, яку йому надав Фонд Івана Павла ІІ (діє у Любліні). Про фонд дізнався від знайомого, який завдяки йому тут вчився. Денис ходив на спеціальні курси. За результатами курсів фонд й відбирає стипендіатів. До речі, Польща пропонує понад два десятки стипендіальних програм.

У Любліні Денис з 2009 року. Університет закінчив цього літа. Знайти роботу за фахом наразі не зміг. Кілька місяців працював у страховій компанії, але мав мало клієнтів, а відтак і мало грошей, то пішов в офіціанти. Заробляє на місяць 1500 злотих. Якщо є преміальні, то й 1800 може отримати. Живе наразі в університетському гуртожитку, тож за житло платить недорого — 380 злотих на місяць. Про роки навчання згадує тепло. Каже, ставлення поляків до українців доброзичливе. Як викладачів, так і студентів. Запитую його, чи правда, що оскільки останнім часом українських студентів відчутно побільшало, дехто з поляків нарікає, мовляв, займають їхні місця? Денис погоджується, що українців стало більше. Причому, якщо раніше приїжджали здебільшого молоді люди із Західної та Центральної України, то цього року багато східняків.

“Дехто в такий спосіб тікає від армії, — каже. — Але є і такі, що справді хочуть здобути добру освіту. Це переважно діти заможних батьків, які мають свій бізнес в Україні та мріють, щоб діти в перспективі ним управляли за європейськими стандартами”. Східняки не мають Карти поляка, тож за навчання платять за повною програмою. В середньому це дві тисячі євро на рік. Але цього року, після Майдану, польські вузи пішли українським студентам назустріч. Наприклад, Університет Марії Кюрі-Склодовської знизив платню за навчання для українців до 1250 євро.

Студентам зі сходу України важче адаптуватися, ніж західнякам. Найбільша складність — мова. Вони українською добре не володіють, не те що польською. Це дратує багатьох поляків. Їм не подобається, що українців приїхало так багато. Нарікають, що займають місця у гуртожитках, викладачі до них більш поблажливі. “Незабаром українська мова стане мовою викладання”, — іронізує один польський студент з Любліна. Про це, зокрема, написали у “Газеті Виборчій”.

Генеральний консул України у Любліні Іван Грицак у розмові з кореспондентом “ВЗ” спростовує антиукраїнські настрої польських студентів. Каже, якщо невдоволення є, то це хіба поодинокі випадки.

За словами пана Грицака, українська молодь, що тут вчиться, якнайшвидше прагне адаптуватися, стати частиною польського суспільства. “У них тут швидко притуплюються національні почуття, — нарікає генконсул. — Ми закликаємо їх створювати у своїх вузах, на факультетах, українські осередки, щоб була можливість частіше зустрічатися, спілкуватися між собою, підтримувати українські традиції, культуру. Але вони цього робити не хочуть. До роковин Голодомору в Україні Консульство організувало акцію, купили 500 свічок і просили, щоб молодь прийшла їх потримати. Прийшло заледве 70 людей...”

Щодо збільшення кількості студентів, то, за словами пана консула, справді останнім часом сюди їде вчитися багато молоді зі Східної України. “Не виключаю, що частина хлопців таким чином втікає від армії, — каже Іван Грицак. — Такі, як правило, погано вчаться, трапляється, підробляють собі оцінки у “заліковці”... Тобто приїхали до Любліна не вчитися, а перебути. Це обурює ректорів польських вузів. Але переважна більшість українців втікає від “чудової” системи освіти в Україні, де за десять доларів можна скласти залік, а за п’ятдесят — іспит. Як наслідок, випускаємо дурнів з українських вишів. Основний мотив української молоді, яка їде вчитися за кордон, — бажання здобути якісну освіту”.

Коли прощалася з Денисом, запитала, чи не планує повернутися в Україну? Не планує. Хоче жити і працювати у Польщі. Можливо, переїде в інше місце. Мріє про Вроцлав. Каже, там і роботу знайти легше, і платять краще. Запитую, чому в Україну не хоче повертатися. Відповідає коротко і без сентиментів: “Не бачу жодних перспектив”.

15 тисяч українців зараз вчаться у Польщі. Це вже більше, ніж у Німеччині, яка досі посідала 1-ше місце за кількістю студентів з України.

Генконсул України у Любліні Іван ГРИЦАК:

“Не виключаю, що частина хлопців таким чином втікає від армії. Але переважна більшість українців втікає від “чудової” системи освіти в Україні”.