Театри чекають своїх глядачів

Зважаючи на складну ситуацію в країні, театри не переймалися тим, що самі ледве зводили кінці з кінцями. Останнім часом ситуація загострилася, адже міністр культури Євгеній Нищук повідомив про припинення фінансування галузі з державного бюджету. Ці кошти планують скерувати на витрати для армії. Як виживатимуть у таких умовах, на чому економитимуть, як вирішуватимуть власні проблеми, напередодні Міжнародного дня театру дізнавалася кореспондент «ВЗ».

У Львові діє вісім професійних театрів. Вирішую відвідати якомога більше творчих закладів, щоб оцінити ситуацію зсередини.

Перш ніж завітати до Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки, оглядаю будівлю, яка потребує ремонту фасаду. «Останній поточний ремонт будівлі проводився 2009 року. У середині приміщення театру потребують заміни крісла, адже ті, що є, скриплять під час вистав. Розумію, що у такий непростий для країни час десь просити грошей на вирішення наших проблем просто нереально і недоречно», — розповідає художній керівник колективу Людмила Колосович.

На свої постановки театр не отримує державних грошей. Те, що заробляє власними силами, вкладає у костюми, сценографію. «Наші працівники мають найменшу заробітну плату серед театрів. І замість того, щоб давати людям хоча б якісь премії, вкладаємо гроші у наступні постановки. Інакше не зможемо оновити репертуар, — продовжує пані Людмила. — Хто хоча б раз був у нашому театрі, той знає, що тут найдешевші квитки на вистави». Прем’єрні коштують 40 гривень. Незважаючи на скруту, театр щороку готує чотири-п’ять нових вистав і дивує глядачів своїми постановками.

Будівля Львівського обласного театру ляльок також потребує ремонту, але поки що не може собі цього дозволити. «Проблеми у театру є, але вони зараз не вирішаться. Тому скаржитися не на часі — у країні є важливіші проблеми, — говорить директор театру Ярослав Синиця. — Працюємо нормально. Нині у нас на випуску вистава для маленьких дітей «Садок вишневий коло хати». Вони до нас ходять, нас люблять. Стараємося на совість робити те, що вміємо і повинні робити».

Щоб побачити проблеми Львівського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, далеко ходити не треба: обшарпані боки будівлі, досі не вирішено питання про відселення людей з приміщень театру. Зараз на ремонтно-реставраційні роботи театрові потрібно більш ніж півмільярда гривень. «Останній великий ремонт будівлі — реставрація фасаду. Дуже опирався її робити, — розповідає директор Андрій Мацяк. — Перш за все потрібно було укріплювати фундамент, дахи, а ремонтувати фасад в останню чергу. По стінах вже пішли тріщини».

У Львівської опери проблем з будівлею немає, але утримувати її на пристойному рівні вкрай складно.

«Ситуація в країні тривожна і людям зараз не до театрів, — говорить гендиректор Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Тадей Едер. — Навіть у таких складних умовах все-таки працюємо. Скорочено асигнування, зведено до мінімуму всі надбавки, залишилася лише заробітна плата, і то з певним відсотком у бік зниження. Такі поняття, як світло, тепло, ремонти, нові постановки, все заморожено. Театр не може зараз готувати якусь виставу чи робити прем’єру. Скільки все це триватиме — невідомо, але тішить одне: оптимісти у нинішній ситуації — самі актори». Театр працює у звичному режимі навіть тоді, коли приходить незначна кількість глядачів.

На моє запитання чи поїде театр на гастролі цього року, Тадей Олександрович відповів: «Зараз це нереально. На літо плануємо, але не знаємо, як це буде виглядати, адже в найменшій виставі оперного задіяно до 200 осіб. А це готелі, транспорт, добові, що складає досить велику суму».

Покидаючи стіни театру, була переконана, що театральне мистецтво житиме, незважаючи на брак коштів, господарські проблеми. Цьогоріч митці відзначатимуть своє професійне свято дуже скромно, але кожен з них 27 березня чекатиме свого глядача.

Коментар для "ВЗ"

Ірина ПОДОЛЯК, начальник управління культури Львівської міськради

Насторожує інформація від Міністерства культури Украї­ни, про те, що культура буде обмежена у фінансуванні через потребу підтримки армії. Переконана, що ті проблеми, які маємо зараз, породжені тривалим ігноруванням освіти і культури в нашій державі. Використовуючи такі арґументи, ми армію не посилимо, а культуру вчергове зсунемо на маргінес. Цікаво, що під час протестів на Майдані київські театри були заповнені глядачем. Це свідчить про те, що людям театральне мистецтво потрібне, воно спонукає до рефлексій, самоаналізу та переосмислення життєвих цінностей. За активного ігнорування культури назагал і театрів зокрема, можемо прогнозувати безконечність майбутніх воєн. За рахунок культури озброювати армію аморально, бо це порочне коло. Ще не всі пільги відмінені, і ще не всі зарплати вирівняні.