Не здаєте грошей на шкільні потреби? Пошкодуєте!

Середня загальноосвітня школа №3 у Стрию, що на Львівщині, така ж, як і тисячі інших навчальних закладів. З державного бюджету школу фінансують традиційно — несвоєчасно, нерегулярно та замало. На допомогу так само традиційно приходять шкільний комітет та добровільні батьківські внески. Здавалося б, нічого нового — батьки між собою домовляються, скільки, коли та на що здають. Такі батьківські комітети існують по всій Україні, і в ідеалі — хочеш здавай, хочеш ні. Але то в ідеалі, а на практиці — “відщепенці”, які протестують проти шкільних поборів, наражаються на скандали, несприйняття та стають ізгоями. А їхніх дітей — цькують.

Наталія та Василь Лучки, син яких Захарій навчається у шостому класі Стрийської СЗШ №3, переконалися, як несплата коштів на школу перетворює вчорашніх приятелів на ворогів.

«Захарій навчається у цій школі з першого класу, — розповідає кореспонденту “ВЗ” його мати Наталія Лучко. — У початкових класах регулярно здавали гроші на потреби школи. Точних сум не пам’ятаю, але то було не до порівняння з тим, що твориться тепер. Захарій перейшов у п’ятий клас до нового класного керівника. Тоді ж обрали новий батьківський комітет із п’ятьох осіб».

Пані Наталія розповіла, що у класі утворилася група батьків із п’ятнадцяти осіб (у класі навчається 28 учнів. — Авт.), з лідером — головою батьківського комітету Софією Змисною. У їхніх руках — більшість, відповідно хід голосувань на батьківських зборах відомий заздалегідь. Торік на зборах було затверджено здавати щомісячно по 20 гривень на потреби класу. “Що це за такі класні потреби? — дивується пані Лучко. — Мені пояснили — крейда, губки... І на це треба здавати сотні гривень щомісяця?! Жодних чеків ми ніколи не отримували... Сказала, що крейду і губки сама куплю, а грошей не здаватиму.

Ставили у класі вікна — як і всі, здала двісті гривень. То пані Софія привела свого чоловіка, який ремонтами займається. Були чутки, що 900 гривень власному чоловікові за роботу заплатила, але хто це тепер підтвердить...”

Наталія Лучко таки не здавала “добровільних” щомісячних двадцяти гривень. У батьківському комітеті про це знали і мовчали... до цього навчального року. “На цьогорічних зборах голова батьківського комітету Софія Змисна назвала мене та ще одну матір, обурилася, що не платимо, — продовжує розмову пані Наталія. — Батьки як на мене накинулися: “Ми платимо! Ви чому не платите?”. І це при тому, що збір коштів добровільний! Батьки на мене кричали. Класний керівник на той час з класу завбачливо вийшла... Завершилося все тим, що домовилися вже по п’ятдесят гривень щомісяця здавати...

Минуло після того трохи часу, і голова батьківського комітету купила до класу сяку-таку стінку. Спочатку чула суму — три з половиною тисячі, потім тисячу. Чеків, звісно ж, ніхто не показував...”.

Як розповіла пані Наталія, з того часу, як вона перестала платити “добровільні” внески, її син не виступає у шкільних спектаклях. “Захарій мені розповів, як класна керівничка говорила з докором до його товариша за партою, мовляв, з ким він дружить, — зітхає пані Наталія. — Найгірше було попереду. Ми здавали по п’ятдесят гривень на День учителя... Минуло трохи часу після свята, і класний керівник сказала моєму синові, щоб він вийшов з класу, там його хтось чекає. Як потім розповів мені син, у коридорі його чекала голова батьківського комітету, віддала йому 50 гривень і змусила писати розписку, що він отримав ці гроші. Одинадцятирічного хлопчика змусили писати якусь розписку! Син казав, що писав як у тумані... У нас є та заява, та вона ж ніяк не завірена, як ми доведемо, що це було?”.

Призначили батьківські збори. Чоловік пані Наталії працював, тож прийти на них не зміг, а сама Наталія Лучко одна йти побоялася. Члени батьківського комітету зателефонували до неї, запитували, чого не прийшла, що збирається далі робити?.. Після тієї розмови та ситуації із розпискою пані Наталія потрапила до неврологічного відділення. По місту почали розмови ходити, що її чоловік розважається своєрідно — з кастетом по парку бігає. Захарія в іншу школу переводити треба, а проти їх родини якісь підписи збирати почали. Що у тій заяві написано, жінка не знає.

“Ми раніше непогано спілкувалися з головою батьківського комітету та її чоловіком, — розповідає “ВЗ” батько Захарія Василь Лучко. — Інколи навіть в гості ходили одні до одних. Та як тільки відмовилися платити щомісячні внески, приятельські стосунки припинилися. Той дзвінок зі шкільних зборів, після якого дружина у лікарню потрапила, вона досі згадувати не може. Ми після того з директором говорили, однак ця розмова ні до чого не привела...”.

...Кореспондент “ВЗ” намагалася поспілкуватися із головою батьківського комітету Софією Змисною, однак дорогу до її домівки загородив чоловік пані Софії. “Дорогенька, забирайтеся звідси, — почав кричати він, ставши перед дверима до під’їзду, коли дізнався, з якою метою я прибула. — У вас будуть великі неприємності!” І зачинив двері під’їзду, які із зовнішнього боку відкрити не можна.

“Ми докладемо усіх зусиль, щоб вирішити цей конфлікт, — пообіцяла “ВЗ” директор Стрийської СЗШ №3 Галина Юрків. — Прикро, що батьки не знайшли спільної мови, не змогли порозумітися самостійно. Нині я перебуваю на лікарняному, однак як тільки вийду з нього, ми оголосимо батьківські збори, вирішуватимемо проблему. Ситуація буде під моїм контролем. Обіцяю вам, винні будуть покарані”.

Кореспондент “ВЗ” також планує побувати на цих батьківських зборах.