«В області директор школи отримує 20−25 тисяч грн на місяць. У Львові — 40 тисяч грн…»

З 300 тисяч учнів, які навчаються на Львівщині, у перші дні великої війни за кордон виїхало 15 тисяч дітей. Більша частина з них у перший рік повернулася в Україну. Нині за кордоном перебуває 5 тисяч учнів! З 34 тисяч вчителів за кордон виїхали 1000 педагогів, 600 з них — повернулися в Україну. Навчальним закладам нині бракує вчителів хімії, біології, англійської мови, і навіть трудового навчання…

Директор департаменту освіти і науки Львівської ОВА Олег Паска розповів про те, перед труднощами постають освітяни та учні? Яким питанням в освіті держава має приділяти більше уваги?

«Молодий вчитель отримує 7,5 тисяч грн»

— Пане Олеже, скільки коштів в обласному бюджеті закладено на освіту у 2025 р.

— Наступного року планують закласти таку саму суму, що у 2024 р. — мільярд 500 тисяч грн. І це дуже прикро… Я розумію: країна живе в умовах війни. Але якщо ми врахуємо показник інфляції, вартість енергоносіїв, виникнуть певні обмеження для закладів освіти… Освіта тримається на вчителях та директорах. Вони працюють, як військові на фронті, по суті, служать країні, з огляду на ту зарплату, яку мають.

Ми зараз рахуємо усі показники, маємо подати їх керівництву, якою буде загальна картина в освіті з огляду на той фінансовий ресурс, який у нас є. Але якщо ми візьмемо офіційний показник інфляції, який дає Національний банк, ми розуміємо, що ситуація в освіті погіршиться… Сума у бюджеті закладена та сама, що й у 2024 р., але можливості у закладів освіти будуть меншими.

— Яка нині зарплата у вчителів?

— Молодий вчитель отримує 7,5 тисяч грн. Припустимо, студент закінчив фізичний, хімічний, математичний факультет, чи англійську мову. Щоб знати ці предмети, треба добре вчитися. Як правило, ці факультети закінчують найкращі учні. Ці діти, маючи такі знання, легко знайдуть роботу, наприклад, в IT, де зарплата значно вища.

Суспільство може себе дурити, і не піднімати зарплату вчителям. Але тоді поступово з освітньої сфери підуть старші працівники, які ще працюють і завдяки яким тримається система освіти. А молодь в освіту — не прийде… Звичайно, що фаховість, якість середньої освіти знизиться. Якщо знизиться якість середньої освіти, вона потягне за собою і вищу школу, а потім економіку держави…

— У законодавстві є стаття: не обов’язково мати педагогічну освіту. Можливо, це вихід із ситуації, принаймні, на час війни, у школу можуть прийти фахові люди.

— У законі про повну загальну, середню освіту є норма, з якою, я, чесно кажучи, не погоджуюся. З одного боку — це вихід з ситуації, бо приходить людина, проходить інтернатуру, і після цього може вважатися педагогом. А з іншого боку — це спосіб обійти закон, себе обдурити і сказати, що у нас уже є готовий педагог.

Коли я і мої колеги вчилися в університеті, ми вивчали методику викладання предмета, наприклад, фізики. Була вікова психологія, були практичні заняття. А коли призначають директора школи, який мало працював, або не працював в освіті, і він має керувати колективом, не володіючи елементарними навичками. Не знаючи навіть, як правильно побудувати найпростіший урок.

— В Ірландії, наприклад, вчитель не обов’язково має мати спеціалізацію з предмета. Може викладати літературу та фізкультуру.

— В інших країн ми маємо брати найкраще! Але цей досвід ми не повинні у них брати. А ось в Ісландії ми повинні позичити їхній досвід роботи з позашкіллям. Наш департамент з минулого року почав приділяти більше уваги позашкіллю (організовуємо щорічний великий форум позашкілля на кілька тисяч учасників, семінари тощо), щоби більше учнів могли брати участь у гуртках, знайти свою улюблену справу, а може і професію.
В Ісландії було близько 50% учнів, які мали проблеми з алкоголем, з курінням тощо. Вони визначили державні субвенції на позашкілля. Шкільні психологи разом з батьками і дітьми обирали гуртки, які дітям були до душі. І діти знайшли себе і стали щасливими у тій діяльності, яка їм сподобалася! У результаті через сім років у них цей відсоток з п’ятдесяти впав до п’яти. Це успіх! А у нас субвенції на позашкілля, наскільки я пригадую, ніколи не було.

Разом з директорами шкіл ми також розробили нове положення про конкурс на посаду директорів шкіл. Коли роблять реформи, часом деталі не додивляються. В українському законодавстві скасували типове положення про конкурс на посаду директора школи. У результаті ми почали отримувати у різних громадах директорів шкіл, які прийшли з митниці, зі сфери екології. Є навіть директорка школи — колишня керівниця ринку…
При всій повазі до тих структур, і до тих людей, очевидно, що якість освіти у цих випадках не покращиться. І впливу на це ми не маємо. Коли непрофесійна людина приходить у колектив педагогів, тоді починаються проблеми у цього колективу. Чомусь коли у людей немає амбіцій у їхній професії, або закінчується термін перебування на посаді, вони вважають, що потрібно піти працювати у школу директором. Можливо, у такий спосіб людина отримує певний статус, але я найбільше переживаю за ті школи, що з ними відбувається. Чи працюють вчителі у комфортних умовах? Інколи зустрічаєш керівників, і розумієш, що від них хороші вчителі підуть. А інколи зустрічаєш директорів, і розумієш, що з ними будуть працювати тільки хороші вчителі.

«Є окремі випадки, коли деякі перейменовують навчальні заклади, і на посаді залишаються ті ж директори»

— Була передбачена певна процедура призначення та перебування на посаді директора школи. Але є директори, які і надалі «сидять» на цих посадах роками…

— Є термін перебування на посаді директора школи — два терміни поспіль, тобто разом — 12 років. Після цього людина може подаватися на посаду директора іншої школи. Або пропустити один термін, і повернутися до цієї школи.

Є окремі випадки, коли деякі перейменовують навчальні заклади, і на посаді залишаються ті ж директори, але такої тенденції у нас немає. Така тенденція з перейменовуванням була з університетами, допоки міністерство це не припинило. Були випадки, коли університети втрачали навіть статус «національного».

— Який середній вік вчителів у школах області? І чи є на посадах молоді директори?

— Середній вік вчителів — 50+. Є і молоді директори. (На Львівщині загалом — тисяча директорів шкіл. — Авт.).

— Якою є зарплата у директорів шкіл?

— Директор, як правило, має вищу категорію. Він може мати додаткових 6 чи 9 годин викладання. В області директор школи може мати 20−25 тисяч грн на місяць. Львів доплачує директорам з міського бюджету. Донедавна львівські директори отримували близько 40 тисяч грн на місяць. Є окремі громади, які доплачують вчителям (наприклад, 30% - за престижність професії).

— Повернуся до запитання про дитячі гуртки. Чула про те, що на Львівщині лише 3% дітей відвідує технічні гуртки…

— Ми зробили ґрунтовний аналіз гуртків у всій області. 3% - це від загальної кількості учнів в області. Якщо брати від кількості учнів, які є в системі позашкілля, то це 7% дітей займаються технічною творчістю. Це, наприклад, гуртки з радіотехніки, ракетомоделювання, робототехніки тощо.

Перша причина, на Львівщині є тільки шість будинків технічної творчості: у Шептицькому, Сокалі, Бродах, Стрию, Дрогобичі, Самборі. Львів ми до уваги не брали, Львів має свій бюджет, позашкілля добре фінансується.

За рахунок обласного бюджету ми стимулювали модернізацію гуртків технічної творчості, у тому числі передбачили — навчання викладачів. Ми домовилися: 50% коштів дає обласний бюджет, 50% - місцевий. Як результат, дітей на технічних гуртках стало більше! Але ми розуміємо, що тієї підтримки недостатньо, і позашкілля треба розвивати на постійній основі.

Плануємо звернутися до міністерства освіти з листом, щоб вони спробували передбачити субвенцію на модернізацію хоча би для початку гуртків технічної творчості. Тоді, згодом, зможемо говорити і про музичні гуртки, і про мистецькі.

Приїжджаємо у Турку, викладачі самі закуповують матеріали, щоби діти могли займатися. Це, можна сказати, святі люди! У Турці досі є потреба, наприклад, у ноутбуках. Тобто є різні громади, які мають різну платоспроможність. Турківський відділ освіти дбає про освіту, як може, у межах тих коштів, які у них є. Отже, держава мала би сьогодні підтримати, власне, позашкілля.

Від початку війни ми фінансували кабінети захисту України. Міністерство до нас дослухалося, нині це робить держава на значно вищому рівні. Можливо, і у питанні технічних гуртків до нас дослухаються.

— Розкажіть, будь ласка, про реформу старшої школи у 2027 році. Що дітей, які навчаються за програмою Нової української школи, чекає у перспективі?

— Після 9 класу діти вступатимуть у ліцеї (там будуть вчитися у 10−12 класах). У нас буде 100 — академічних ліцеїв, плюс 47 — професійних. Окремі школи стануть ліцеями. На Львівщині мало є шкіл, які мають гуртожитки, де діти зможуть жити протягом тижня, і на вихідні їздити додому.
Тому ми вирішили створити обласні наукові ліцеї, у яких приділятимуть особливу увагу хімії, біології, праву, мистецтву тощо. Діти, які навчатимуться у наукових ліцеях, будуть жити у гуртожитках, а на вихідні — їздити додому. І такі наукові ліцеї уже функціонують. Наприклад, в одному такому ліцеї діти раз на тиждень їздять в біолабораторію, де спільно з науковцями досліджують ДНК. Окрім того, усі ліцеї співпрацюватимуть з закладами вищої освіти. Ми придумали спеціальну систему, яка робитиме так, що чим якіснішою буде освіта у ЗВО, тим більше дітей піде до них вчитися. У такий спосіб підніматимемо якість вищої освіти і ефективність середньої освіти.

«Щороку громади закривають в області близько 20−25 шкіл»

— Скільки шкіл закриють в області у наступні роки?

— Щороку громади закривають в області близько 20−25 шкіл, і приблизно стільки ж шкіл понижують ступінь. Якщо у школі менше, ніж 45 учнів, тоді ця школа функціонує за кошти місцевого бюджету (є відповідна постанова Кабміну). Якщо у школі з 2026 року буде менше 60 учнів, тоді державний бюджет також не виділятиме субвенцію на зарплати вчителям. Або громада фінансуватиме школу, або навчальний заклад приєднують до іншої школи.

Успішна освіта, це перш за все, якісні підручники, методичні розробки, освітні інновації. Ми передбачили в обласному бюджеті кошти для відповідного конкурсу освітніх інновацій, аби вчителі запропонували розробки своїх підручників, методичних посібників тощо. Так у нас з’явився підручник з фізики для 7 класу (вчителі працюють також над підручником з фізики для 8-го класу), над підручниками з історії тощо. Якщо немає легких доступних підручників і програм, тоді усі намагання в освіті вчителів і учнів будуть марними.

— Цьогорічна новина: школярі вивчатимуть на уроках української літератури сучасні пісні. Наприклад, «Стефанію», гурту Kalush Orchestra, вчитимуть напам’ять.

— Я би до вибору пісень ставився обережно. Чи є у підручнику текст «Червоної рути»? Це питання мають вирішувати фахівці. На мою думку, якщо твір через 10−20 років залишається актуальним, і суспільство вважає, що це духовна цінність, тоді цей текст треба вносити у підручники.