Двоє лелеченят їдять, як добрий пес!

Вадим і Олена Корнейки — львів’яни. У Містки перебралися кілька років тому. Тепер тримають курей, кішку та двох здоровезних псів — вівчарку і кане корсо. Приносити у дім ще якусь живність не планували і тим більше не очікували побачити на своєму подвір’ї бузька...

«Мати-лелека виштовхала лелеченя з гнізда. Малому пощастило. Якби я у той час не стояв на ґанку, собаки би його загризли, — розповідає пан Вадим (на фото). — Пташеня геть охляло від голоду. Щоб погодувати знайду, довелося руками розкривати йому дзьоба».

Живі карасики та жаби засмакували малюку. Пан Вадим щодня ходив на рибалку. А коли сусід зарізав бичка, “на столі” лелеченяти з’явилися флячки (рубці).

Чоловік поселив бузька біля курей. Ті прийняли знайду. А от лелеченя виявилося егоїстом. Не хотіло миритися з тим, що пан Вадим приділяє увагу іншим. Як тільки господар приходив годувати квочок, бузьок розчепірював крила та брався атакувати конкуренток. Щоб відволікти увагу Яші (таке ім’я дав своєму улюбленцю), чоловік пригощав його якимось смаколиком. А апетит у пташеняти виявився нівроку...

“На четвертий день зранку несу йому сніданок і раптом бачу — ще один бузьок на подвір’ї лежить. Думаю, чи то мені в очах двоїться? Та ж не пив нічого! Підняв голову, подивився на гніздо — так і є, одного лелеки бракує, — розповідає пан Вадим. — Матуся, видно, зметикувала, що з мене годувальник кращий, і вирішила позбутися чергового “спиногриза”. На цей раз збагрила нам дівчинку (принаймні на те виглядає — вона дрібніша за Яшу і не виявляє агресії, яка притаманна самцям). Назвали її Бузьою”.

Новоприбулу також довелося відгодовувати. Однак вже незабаром сестра Яші і сама наловчилася виловлювати карасиків з тазика. У такий спосіб пан Вадим привчає їх до самостійного життя: “Вони ж коли-небудь полетять від нас і їм доведеться виживати у дикій природі”. “Молодняк відлітає у теплі краї у серпні. Старожили — у вересні. Однак не схоже, що наші пташки збираються кудись летіти. Їм і тут незле. Переживаємо, де будемо їх взимку тримати, — каже пані Олена. — Та й їдять вони багато. Таке враження, що ще одного пса завели. Улітку хоч риби можна наловити. А що будемо їм давати, коли похолодає? Годувати лівером — дорого”...

Подружжя “перелопатило” інтернет у пошуку підказок, як доглядати за дикими птахами. Прочитали, що лелеки, крім жаб та риби, їдять черв’яків, капустянок, мишей, кротів і навіть маленьких пташенят (курчат, гусенят). Такий корм дістати взимку буде важко. Та й під час засухи виникають проблеми з продовольством. “Коли йшли дощі, жаби по селу пішки ходили. А тепер землю на півметра копаєш, а вона — суха”, — каже пан Вадим.

Свого годувальника бузьки зустрічають з розпростертими обіймами — гельгочуть, закидаючи назад голівки. У цей час два лелеченята, що лишилися у гнізді, кидають на своїх родичів заздрісні погляди. Їм і самим кортіло би поласувати живими карасиками чи курячою печінкою, але змушені задовольнятися тим, що вполює їхня матуся. Татко “аліменти” не сплачує. Його завдання — охороняти гніздо та допомагати своїй благовірній висиджувати яйця. Як тільки пташенята вилуплюються, летить світ за очі. Прогодувати таку кількість нащадків лелечиха не в змозі. Тому найслабших примусово виселяє з гнізда...

Зоолог Ігор Хома порадив подружжю поганяти птахів по подвір’ю: “Не відлетять, якщо у них буде погано розвинута мускулатура. Лелеки у гнізді не вилежуються, а постійно рухають крилами. По-перше, готуються до тривалого перельоту. По-друге, попереджають перегрівання організму (крила виконують функцію віял). Інстинкт швидше за все візьме гору і птахи приєднаються до своїх родичів (поодинці у вирій не літають). Якщо лелеки вирішать залишитися, на період зими їх доведеться переселити у сухе, тепле місце. Відлетіти птахи можуть і наступного року”. “Якщо їх приймуть у стаю, — додає зоолог Віктор Червоний. — Лелеки перебирають звички, манеру поведінки від своїх родичів. А ці бузьки ростуть серед людей”...

Новоприбулу також довелося відгодовувати. Однак вже незабаром сестра Яші і сама наловчилася виловлювати карасиків з тазика. У такий спосіб пан Вадим привчає їх до самостійного життя: “Вони ж коли-небудь полетять від нас, і їм доведеться виживати у дикій природі”. “Молодняк відлітає у теплі краї у серпні. Старожили — у вересні. Однак не схоже, що наші пташки збираються кудись летіти. Їм і тут незле. Переживаємо, де будемо їх взимку тримати, — каже пані Олена. — Та й їдять вони багато. Таке враження, що ще одного пса завели. Улітку хоч риби можна наловити. А що будемо їм давати, коли похолодає? Годувати лівером — дорого”...

Подружжя “перелопатило” Інтернет у пошуку підказок, як доглядати за дикими птахами. Прочитали, що лелеки, крім жаб та риби, їдять черв’яків, капустянок, мишей, кротів і навіть маленьких пташенят (курчат, гусенят). Такий корм дістати взимку буде важко. Та й під час засухи виникають проблеми з продовольством. “Коли йшли дощі, жаби по селу пішки ходили. А тепер землю на півметра копаєш, а вона — суха”, — каже пан Вадим.

Свого годувальника бузьки зустрічають з розпростертими обіймами — ґелґочуть, закидаючи назад голівки. У цей час двоє лелеченят, що лишилися у гнізді, кидають на своїх родичів заздрісні погляди. Їм і самим кортіло би поласувати живими карасиками чи курячою печінкою, але змушені задовольнятися тим, що вполює їхня матуся. Татко “аліментів” не сплачує. Його завдання — охороняти гніздо та допомагати своїй благовірній висиджувати яйця. Як тільки пташенята вилуплюються, летить світ за очі. Прогодувати таку кількість нащадків лелечиха не в змозі. Тому найслабших примусово виселяє з гнізда...

Зоолог Ігор Хома порадив подружжю поганяти птахів по подвір’ю: “Не відлетять, якщо у них буде погано розвинута мускулатура. Лелеки у гнізді не вилежуються, а постійно рухають крилами. По-перше, готуються до тривалого перельоту. По-друге, рух запобігає перегріванню організму (крила виконують функцію віял). Інстинкт швидше за все візьме гору і птахи приєднаються до своїх родичів (поодинці у вирій не літають). Якщо лелеки вирішать залишитися, на період зими їх доведеться переселити у сухе, тепле місце. Відлетіти птахи можуть і наступного року”. “Якщо їх приймуть у зграю, — додає зоолог Віктор Червоний. — Лелеки переймають звички, манеру поведінки від своїх родичів. А ці бузьки ростуть серед людей”...

Фото з приватного архіву родини Корнейків с. Містки Пустомитівського району