Своє житло бузьки передають молодим лелекам у спадок

Цілковитий прихід весни символізують крилаті вісники — лелеки. Поява їх наприкінці березня — справжнє свято для українців, які вважають цих птахів нашими національними символами і пов‘язують з ними надії на краще. Здається, ми знаємо про лелек (бузьків, боцянів, чорногузів, гайстрів, веселиків) буквально все. Але вони і далі не перестають дивувати.

На планеті існує сім видів лелек, які мають різний ха­рактер, звички, колір опе­рення. В Африці, наприклад, по­бутує лелеча особина рожевих барв. Білий лелека — його біль­шість — живе близько біля людей, часто іде їм до рук. А от лелека чорний намагається бути пода­лі від помешкань, полюбляє глу­шину, спокій, є відлюдькуватим.

Щоб взимку добратися до те­плих країв, лелеки долають під час перельотів до 10 тисяч кі­лометрів. Це надзвичайно ви­тривалі птахи: за годину можуть пролетіти 45 км, за день без зу­пинки — до 300 км.

Вважається, що лелеки жи­вуть у низинах — біля річок, лук, боліт, де багато корму. Але орні­тологи встановили, що свої гніз­да ці птахи будують у гірській місцевості, навіть на висоті 2500 метрів. Тобто привільно живуть вище від нашої Говерли!

Щороку за лише відомим їм компасом ці птахи безпомилко­во повертаються до своїх осель, у разі потреби — ремонтують свої домівки. Інколи ці гнізда нарахову­ють декілька «поверхів"-надбудов. У середньому вони мають діаметр півтора метра, важать чверть тон­ни (траплялося, що і дві тонни!) Найстаріше лелече гніздо мало 381 рік. Своє житло бузьки пере­дають власним дітям у спадок.

У спекотну погоду лелеки розпростертими крильми ство­рюють тінь і забезпечують вен­тиляцію для пташенят, щоб вони не перегрілися. У дзьобах но­сять воду і вливають її у дзьоби­ки своєї малечі.

Але не завжди ці прагматич­ні птахи опікуються всім потом­ством. Якщо відчувають, що за несприятливих погодних умов і нестачі їжі не зможуть прого­дувати всіх лелеченят, «баласт» безжально викидають з гнізда. Багатьох цих сиріт підбирають люди і рятують їх…

Лелеки зазвичай сплять на одній нозі (щоб заощадити енер­гію). Уві сні для зручності міня­ють ногу, але при цьому продо­вжують спати!

На відміну від інших пта­хів, не перебірливі у виборі сво­єї половинки. Одинокий самець приймає за «дружину» першу ж самку, яка приземлиться в його гнізді. Щоправда, залишається вірним їй до кінця життя. Виняток — якщо хтось із подружжя гине…

Дуже романтично виглядають шлюбні ігри лелек. Під час «за­лицяння» романтично налашто­ваний бузьок танцює біля своєї подруги і при цьому підкидає у по­вітря галузку, демонструючи, як радість переповнює його груди…

Яйця лелеки вигрівають за чергою: самка це робить вночі, самець — удень. Не зайнятий ви­гріванням птах шукає корм для своєї сім‘ї.

Лелеки — улюблені птахи українців. Їхні силуети зображені на гербах Буська (Львівська об­ласть), Арциза, Ананьєва (Оде­щина), Біловодська (Луганська область), Дружківки (Донеччи­на), Корюківського району Чер­нігівщини, Кропивницького. За­галом в Європі є 28 міст, на гербах яких зображено лелеку.