Живе без крила. Але з людською любов’ю
Лелека Петрик ось уже місяць як прописався у дворі Миколи Миця зі села Петрівки на Полтавщині. Літати не може — бо нема одного крила. Але живе, як мовиться, на повну…
— Уранці я прокинувся, а дружина каже: у нас хтось у дворі ходить, — згадує пан Микола. — Глянув — а там лелека гуляє: крило висить, по землі тягне. Кістка стирчить з нього… Вочевидь, лелеченя випало з гнізда або батьки, не в силах прогодувати, випхали його звідти. Як падав, крило зламав.
Небогу оглянули ветеринари, їхній вердикт був категоричним: треба відрізати ушкоджене крило або ж усипляти птаха — інакше він загине.
Родина Миців пошкодувала бузька, взялися рятувати його. Спочатку годували примусово, через дзьоб. З допомогою шприца давали йому корм, ліки. А через кілька днів Петрик почав їсти уже самостійно. Годують птаха рибою, курячими головами, шийками. Має добрий апетит, ще й кричить — просить добавки.
На людських харчах лелека швидко підріс, зміцнів. Хоч інвалід, намагається літати. Махає залишком крила, а злетіти не може…
— Шкоди наш Петрик не робить жодної, — продовжує господар. — Щоправда, з потічка виловив усіх жаб.
Незабаром наші лелеки збиратимуться у вирій. Одомашнений бузьок Миців з ними, звичайно, не полетить. На зиму його віддадуть у притулок для тварин.
