Етнофестиваль «Підкамінь» – без дощу, але з алкоголем
Усі, хто на вихідні хотів послухати хорошої української музики і відпочити на природі, могли завітати на три фестивалі, які паралельно відбувалися на Львівщині – на «Славське Рок», на Франко. Missia і на «Підкамінь» в однойменному селі біля Бродів. Останній всьоме потішив гостей.
с. Підкамінь, Бродівський р-н Львівської області
Поле ФЕСТИВАЛЮ виглядало як величезний ярмарок, де можна було купити все — від сувенірів і вишитих сорочок до грибної юшки чи картоплі з салом за 10 грн. Однією з рис «Підкаменю» стали вишиванки — дрес-код фестивалю. Частина людей вважали, що без вишиванки їх не пустять на свято чи платню за вхід візьмуть, тому вдягли, але більшість одягнули, тому що їм це подобається.
Спроба зробити фестиваль безалкогольним не мала перспективи, хоча просвітницька мета «за здоровий спосіб життя без алкоголю» — благородна. Хто хотів, міг поселитися з наметом у безалкогольній алкофрі-зоні. Таких навіть назбиралося близько сотні осіб. Але ж генеральним спонсором свята було пиво «Оболонь» — тож пива, як і вина, було вдосталь, а з-під прилавка і горілку продавали. Багато відпочивальників ставили намети у лісі, де сиділи цілий день, культурно чи не дуже відпочиваючи, і лише під час вечірнього концерту стало помітно, як багато люду приїхало. Якихось ексцесів на святі, на щастя, не було. Культурно віддати назад природі вжиту рідину коштувало 2 грн. Організатори пояснювали це тим, що потрібно чистити клозети, а це справа не дешева. Запросити хедлайнера «Тартак» і поставити біотуалети виходить на одну ціну — шість тис. грн.
Вхід на фестиваль був безплатний. Вочевидь, найбільша вигода від нього тим, хто торгує. Для місцевого населення — чудова нагода підзаробити, як і для перевізників, які за 130 км подорожі автобусом брали 50 грн. Якщо порахувати, що автобус на 20 місць бере на таку мандрівку близько 20 літрів дизпального, то маємо чистий прибуток — 800-900 грн. з однієї подорожі.
Наметове містечко було організоване, але скільки наметів стояло у лісі — годі порахувати. Усім, хто селився в лісі давали два одноразові мішки для сміття, аби люди після себе його виносили. Також двічі на день територію фестивалю прибирали 50 волонтерів, з яких шестеро іноземці. Організатори нарахували загалом десь 10-15 тис. гостей свята.
Паралельно з основною сценою діяла денна, на якій для кількох десятків неформальної молоді грали маловідомі місцеві гурти. Також були літературні читання і лендарт, тобто чудернацькі мистецькі інсталяції, як-от дервограй чи гілкосипед. А ще були майстер-класи народних ремесел, нічне короткометражне кіно, фаєр-шоу. «Підкамінь» з року в рік стає дедалі більш сімейним святом — багато гостей приїздять авто із родинами.
Головне для свята просто неба, аби не було дощу. А на «Підкамені» майже щороку дощить. Незабутні враження залишив один із минулих «Підкаменів», коли через дощ гості стрибали по коліна в багнюці, а трактор витягував джип «Скрябіна» з болота... Цього року, попри зловісні похмурі хмари, практично не дощило. Зате небо над Підкаменем фантастично красиве — заради лише нього варто приїхати туди. Не кажучи вже про 16-метровий камінь, що століттями дивиться з пагорба у долину.
