«Коли закінчиться карантин, будемо грати гучніше. Щоб почули аж у Австралії та обох Америках!»

Їх називають «новою хвилею» в етномузиці. «ГуляйГород» — етноелектропроєкт, що поєднав український фольк із сучасною електронною музикою. 2005 року гурт став відомим після спільного альбому з групою «Тартак», який так і називався — «ГуляйГород». Особливо насичені подіями останні три роки: три альбоми, відеокліпи, подорожі з концертами Європою та до Індії, дует з американським репером King Kwa Zulu у пісні «Гаївка», участь у великих українських фестивалях, як-от Atlas Weekend, Respubica FEST, Gogol Fest, Khortytsia Freedom тощо. Про осучаснення автентичних пісень, участь у міжнародних конкурсах, шанси України на «Євробаченні» та творчість під час локдауну журналістці «ВЗ» розповіли учасники гурту «ГуляйГород» — Ірина Барамба, Настя Філатова та Андрій Антоненко.

— «ГуляйГород» — один з найвідоміших етноколективів в Україні. Міксуєте етномузи­ку зі сучасним танцювальним звучанням. Як прийшли до нього?

— Ірина: Наша перша спроба осучаснення українського фоль­клору була у спільному альбо­мі «Тартак» — «ГуляйГород». Це був потужний фольк-рок-вибух, який зараз уже сприймається як класичний і навіть увійшов до навчальної програми музичних шкіл.

— Андрій: Електронний денс-проєкт був як наступний крок розвитку гурту й розширення звучання. Перший наш концерт — презентація проєкту «GG Гу­ляйГород» — був 2015 року на фестивалі «Країна мрій» у Пиро­гові. Ми частенько брали участь у цьому фестивалі, але саме того разу вперше винесли на публіку музичний матеріал у та­кому стилі. Тож далі продовжили в тому ж дусі.

— Чим ваша музика осо­блива й відрізняється від ін­ших схожих музичних гуртів? Чи у вас усі пісні народні, чи є авторські тексти? Як створю­єте музику?

— Настя: Відмінність і фішка проєкту — саме незмінна автен­тична пісня, а не стилізація. Ми робимо мінімальні переробки на­родних мелодій і тексту, щоб до­нести генетичний код нації у чис­тій формі, але в сучасній обгортці. Пісні з наших альбомів зібрані під час етнографічних експедицій. У планах — створення пісень з ав­торськими текстами. Зазвичай на репетиції ми збираємось у якійсь затишній локації — це може бути парк або будиночок за містом. Наш діджей Андрій починає гра­ти біти, а ми підхоплюємо вайб (настрій) та підбираємо по ходу щось цікаве з фольку. Так наро­дилася більшість наших пісень. Інколи створюємо їх дорогою на концерти або у дні концертів у го­телях. Ми дуже добре розуміємо одне одного, адже граємо разом більше ніж п’ять років.

— Наші етноколективи час­то мають аудиторію не лише в Україні. Та ж «ДахаБраха» давно виступає за кордоном. Хто ваші слухачі? І чи є серед них неукраїнці?

— Ірина: Основна аудито­рія гурту «ГуляйГород» — це 25+ і старші, але намагаємося до­нести нашу музику і молодшим слухачам.

— Настя: Наша музика часто справляє враження на інозем­ців, бо вони не знайомі з тради­ційним українським співом. Для них це звучить як новий саунд, як нова цукерка для дитини. Ко­лись ми робили «колабу» з аф­роамериканським репером King Kwa Zulu і були здивовані рівнем його ентузіазму. Так само було і на виступах на Гоа в Індії, в Афі­нах у Греції тощо. Люди підхо­дили до нас, цікавились і співа­ли разом з нами.

— Андрій: Найтепліше, прига­дую, нас зустрічали у Польщі, на фестивалі «Лемківська ватра» у Ждині, коли після концерту сто­яла черга, щоб купити наші CD і взяти автограф. Увесь тираж був розкуплений за годину. Це ма­леньке село на півдні Польщі, де живе велика громада лемків. Вони вже понад 30 разів прово­дили цей фестиваль.

— Були пропозиції концер­тів чи запрошення від закор­донних фестивалів?

— Андрій: Ми вже виступа­ли на гастролях у Греції, Польщі, Естонії і навіть Індії, а сезон-2021 почався, попри пандемію, з ви­ступів у Єгипті. Одна туристична компанія зробила чудову фішку для своїх туристів, запросивши у Єгипет також українських ви­конавців. От вечорами там про­водять українські концертні ви­ступи в акустичному форматі. Це дуже приємно і нам, адже зараз кількість виступів нажи­во скоротилась до мінімуму. Та ще й відпочити можна… Також цього року ми пройшли конкурс і потрапили на масштабний єв­ропейський фестиваль Tallinn Music Week. На нього дуже важ­ко потрапити музикантам, бо велика конкуренція серед охо­чих там виступити. А нас обрали серед 1300 артистів світу. І саме ми цього року будемо пред­ставляти Україну на Folktronica сцені. От конкурс «Євробачен­ня» в Україні досить популяр­ний, а такі фестивалі, як Tallinn Music Week, не меншого масш­табу. Просто основна аудито­рія там — музичні професіонали, які потім відбирають музикантів для європейських і світових ту­рів. Там можна підписати контракт із закордонною фірмою, завдяки успішному виступу там артисти з’являються на між­народних фестивалях із вели­чезною аудиторією. Це хороша можливість донести українську музику закордонному слухачеві.

— Цьогоріч на «Євробачен­ні» Україну буде представля­ти теж етноколектив. Як оці­нюєте їхні шанси на перемогу в Європі? І чи ви вболівали за них на відборі?

— Ірина: Так, це наші друзі, ми вболівали за них і сподіває­мось на перемогу. Конкурс «Єв­робачення» — потужний май­данчик і перспектива показати саме українську етніку на між­народній сцені. Це трамплін для такого стилю музики, щоб бути більш затребуваним у Євро­пі. Європейці завжди з цікавіс­тю сприймають фольк, тож осу­часнений варіант має непогані шанси бути в центрі уваги. Ціка­во, що в нашому репертуарі теж є схожа пісня, створена за моти­вами народної пісні «Сію, вію ко­нопелечки». Тому будемо вболі­вати ще й за саму пісню «Шум».

— Як фестивальний музич­ний колектив живе у часи за­борони концертів і локдау­нів?

— Настя: Під час каранти­ну ми активно працювали у сту­дії. Цей період дав нам більше часу на творчість — продумати концепт альбому, пропрацюва­ти ідею обкладинки, підготувати реліз, зробити фотосесію. Жит­тя не зупиняється. Зараз відбу­вається багато онлайн-акцій та фестивалів, до яких ми долу­чаємося (одне включення було навіть з Каліфорнією). Записа­ти інтерв’ю вдома, а не наживо у студії радіо? Чому ні? Перехо­димо на інші формати, зокрема готуємо акустичні версії наших треків з гітарою та перуанським барабаном — кахоном.

— Хто за що відповідає у вашій групі? На яких музич­них інструментах граєте?

— Андрій: В основному скла­ді зараз нас троє. Дівчата Ірина Барамба та Настя Філатова від­повідають за вокал та добира­ють фольклорну складову, а я — саундпродюсер та DJ, створюю сучасний електронний підклад. Працюємо з багатьма професій­ними музикантами-інструменталістами з інших гуртів. А на живих концертах міксуємо елек­троніку з живими інструмента­ми. Іра та Настя грають на бубні, казу (це така дудка), кахоні (пе­руанський барабан), а я ще й на гітарі.

— Чи з’явились у вас нові хобі під час локдауну?

— Ірина: Вирішили спробу­вати щось принципово інше — і за допомогою онлайн-уроків навчились танцювати сальсу. А ще завели сторінку гурту в Тік­Ток і скористались локдауном, щоб записувати цікавий контент у безлюдних місцях.

— Які цікаві випадки та кур­йози траплялись у вас під час гастролей?

— Настя: Під час подорожі до Індії на вечірці до дня народжен­ня Боба Марлі наш діджей Ан­дрій Антоненко замовив masala tea — це такий традиційний чай. Але помилився і взяв на всіх чай з коноплею. Спочатку ніхто не зрозумів, що сталося, але було весело аж до ранку.

— Ірина: А ще цьогоріч під час презентації нашої колядки «Ой рясна-красна» у прямому ефірі на каналі Київ Live редак­тор увімкнув чужу фонограму… Тож довелося викручуватись у прямому ефірі.

— Андрій: У нас є пісня «Об­руч», яка досить часто звучить на радіо та дуже впізнавана. Там є слова «дівчина козака вдарила по пиці», і нам часто кажуть — ви той гурт, де «дівчина вдарила по пиці»?

— У вас дві дівчини вока­лістки — чи не було між вами творчої конкуренції?

— Настя: Буває, сперечаємо­ся, які пісні виконувати на кон­церті або яку пісню обрати для запису в студії, бо у кожної є свої пісні-фаворити.

— Андрій: У нас у репертуарі є обрядові пісні, які несуть певну енергетику і прив’язані до сезо­ну. Тож Іра категорично відмов­ляється співати колядки влітку, а Настя купальські пісні взимку (Сміється. — Г. Я.).

— На вашу думку, етному­зика в Україні може конкуру­вати за популярністю з поп- та рок-музикою?

— Ірина: Ми думаємо, що ет­номузика набирає обертів і вже увійшла на поп-сцену. Яскра­вий приклад — гурт «Казка», який має багато етнічних вкраплень і який потрапив в топи музичної платформи Shazam на світово­му рівні. У наступні роки, пере­конана, цей тренд утвердить­ся, і невдовзі почуємо багато цікавого поп-контенту з фольк-елементами.

— Чим збираєтесь зайняти­ся, як тільки відновиться кон­цертна діяльність?

— Андрій: Грати якомога більше, краще, гучніше і розши­рювати географію виступів, щоб почули аж в Австралії та обох Америках. Також зараз готуємо кілька дуетів та спільних пісень з іншими музикантами, які плану­ємо випустити наприкінці вес­ни. Ще маємо запрошення на відкриття туристичного сезону у місті Кам’янці-Подільському. Це open air концерт на площі у травні. Тому тримаємо кулаки, щоб ситуація з пандемією до травня суттєво поліпшилась.