«Не кожен може тримати зброю у руках, але допомагати армії повинні всі»

З початком великої війни майже усі жителі українських міст і сіл об'єдналися у спільній допомозі тим, хто взяв до рук зброю і став на захист Батьківщини. Ліпили вареники, пекли смаколики, робили закрутки, тушкували м’ясо — усе це бусами волонтери возили якомога ближче до лінії фронту. А ще організовували ярмарки, де продавали власну продукцію, а зібрані кошти віддавали на потреби ЗСУ. Та чому, власне віддавали й возили? І зараз цю роблять — і у містах, і у селах.

Недавно «ВЗ» писав про львівського волонтера — 10-річного Юрія Напору, який своїм чудовим співом зібрав і передав на потреби захисників понад 6 мільйонів гривень. А недавно я довідалася від директорки Народного дому і керівниці «Фольклорного переспіву», що у селі Гусаків, Марії Тарас про те, що творчі колективи «Центру культурних послуг» Шегинівської територіальної громади провели стільки фестивалів, конкурсів та інших різноманітних заходів, під час яких зібрали й передали на потреби ЗСУ понад 1 мільйон гривень!

— З перших днів великої війни ми задумалися над тим, чим ми могли би допомогти нашим хлопцям і дівчатам, які пішли боронити рідну землю, — сказала журналістці «ВЗ» Марія Романівна. — Бо ж не кожен може тримати зброю у руках. Але допомагати повинні всі. Бо, як відомо, якщо буде сильний тил, тоді буде й сильний фронт!

І почалася «господарська» допомога. Напекли-насмажили різної смакоти, віддали волонтерам, щоб відвезли воїнам. А ще плели маскувальні сітки.

— На початку 2023-го ми вирішили, що пісня і слово повинні бути нашою зброєю, — продовжує Марія Романівна. — Ми розуміли, що маємо робити те, що найкраще вміємо. І почали організовувати благодійні концерти, проводити фестивалі. Від тоді й до сьогодні на території Шегинівської ТГ ми провели 76 концертів. З тих концертів зібрали 1 мільйон 29 тисяч гривень. А ще мали виступи у Судовій Вишні, Городку, але кошти, які зібрали у цих містечках, залишали там. Це були наші донати для цих громад.

Окрім того, творчі колективи Шегинівської ТГ проводили і ярмарки, у яких брали участь школярі. Самі діти випікали смаколики, робили браслети, сердечка, а ще пропонували свої художні роботи. Ці діти мають брати з кого приклад: якщо дорослі співають і читають вірші, то і вони долучилися до добрих справ. Звісно, увесь свій «виторг» з ярмарків віддавали у скарбничку допомоги війську.

За словами Марії Тарас, навіть люди, які лікуються у психоневрологічному інтернаті, що у селі Поповичі, віддавали на ярмарки свої картини, вишивки, вироби з бісеру. У цьому лікувально-оздоровчому закладі багато талановитих людей, які творять цікаві роботи.

— Усе почалося з ідеї, яку подала директорка «Центру культурних послуг» Тетяна Пилип’як, мовляв, було би добре організуватися і проводити концерти, фестивалі, інші благодійні заходи. На нараді у Шегинях усі підтримали. На території Шегинівської територіальної громади є 20 народних домів. І уявіть: у кожному народному домі ми дали по три і більше концертів. У час Великого посту виступали у церквах, точніше проводили Страсні академії. Та й не лише — а вертепи на Різдво, віншування, щедрування… І, звісно, наша знаменита гусаківська «Яблунева ялинка». Скільки років триває війна, стільки років усі зібрані кошти з дійства йдуть на потреби війська. Та що би ми не проводили, концерти і фестивалі проводимо під різними назвами, але основний лейтмотив усіх концертів — «Україна! Мир! Перемога!». Знаєте, ті концерти, можливо, би і не відбулися, якби ми не мали міцної підтримки голови Шегинівської ТГ Оксани Павуцьо, а також керівника відділу освіти, культури молоді та спорту Мар’яни Костюк. Вони нам надають транспорт, забезпечують пальним.

— Маріє Романівно, допомагаєте якійсь конкретній бригаді, чи віддаєте волонтерам територіальної громади?

— Наведу приклад. Ми виступали у Радохінцях, де зібрали приблизно 17 тисяч гривень. Багато хлопців з цього села пішли боронити Україну. Ми ці кошти перерахували на потреби тих бригад, де вони служать.

Але і досі жителі Шегинівської ТГ випікають смаколики і передають пачками хлопцям на фронт. «ВЗ» недавно розповідав про 95-річну Марію Василівну Кочеркевич з Гусакова, яка плете шкарпетки, щоб «хлопчики не мерзли в ноги». А ще Марія Василівна приносить шоколадки чи якесь печиво, аби докласти в одну з тих пачок.

— Бачу на фотографіях, Маріє Романівно, що ведучою усіх благодійних заходів є саме ви…

— Мене обрали. А я і не заперечувала. І усі 76 концертів провела з величезною насолодою. Похвалюся: усе проводжу без жодних «шпаргалок». Усі вірші, цитати — усе у мене в голові.

— Скільки жінок у «Фольклорному переспіві»?

— Шестеро, усі ми віком 60 плюс. І усі чемно слухаємо нашого музичного керівника Андрія Гамара.