• You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Найбільше повноважень щодо конкурсного відбору і найбільше можливостей для маніпуляцій — у Вищої кваліфікаційної комісії суддів»

«Найбільше повноважень щодо конкурсного відбору і найбільше можливостей для маніпуляцій — у Вищої кваліфікаційної комісії суддів»

Експерт Роман Куйбіда — про ризики «прозоро-закритого» конкурсу до Антикорупційного суду

Роман Куйбіда

На тлі гучних скандалів, які супроводжували торішній конкурсний відбір до Верховного суду, нинішній конкурс до Вищого антикорупційного суду (ВАС) ледь не зразково-показовим виглядає. У Вищій кваліфікаційній комісії суддів, яка проводить «кастинг», звітують, як усе відкрито і прозоро, «стрімлять» в Інтернет відео з кандидатських іспитів. Уже й результати першого етапу конкурсу (тестування провели 12 листопада) на сайті виставили. Другий раунд теж позаду (14 листопада кандидати до ВАС виконували практичне завдання). З 270 кандидатів, яких допустили до участі у конкурсі (загалом документи подали 342 претенденти), до другого іспиту дійшли 156. Попереду — співбесіди та фінальний рейтинг, який і визначить, хто отримає 39 антикорупційних мантій (27 — у ВАС, ще 12 — в Апеляційній палаті). І тут ні закон, ні залучення до конкурсу міжнародних експертів не гарантують, що отримаємо сліпий і глухий Антикорупційний суд. Тільки сліпий і глухий не до справ про топ-корупцію, а до політичних замовлень і «ляльководства»… Про сумнівних кандидатів, підводні камені і можливі «сюрпризи» конкурсного відбору до ВАС — у розмові з експертом зі судової системи, заступником голови правління Центру політико-правових реформ Романом Куйбідою.

— Серед кандидатів, які по­далися на конкурс до Вищо­го антикорупційного суду, засвітилося значно менше персонажів із нашумілою ре­путацією, ніж це було на то­рішньому конкурсі до Верхо­вного суду. Проте громадські організації, активісти, які де­тально аналізували канди­датські досьє, кажуть, що ри­зики можуть приховуватися і за «сірими конячками», пріз­вища яких не на слуху, але які можуть бути опосередкова­но пов’язані з тими чи іншими групами впливу.

— У списку є відомі і менш ві­домі люди. Є ті, до кого можуть виникнути питання, але є і гідні кандидати. Вибирати є з кого. Справді багато людей, щодо яких інформації особливо не­має. Якщо існують підозри про можливі сумнівні зв’язки, це потрібно доводити й обов’язково оприлюднювати. На такі сигна­ли мала б відповідно реагувати Громадська рада міжнародних експертів: ініціювати розгляд на засіданні Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів і голосуван­ням приймати рішення щодо таких кандидатів. Але тут важ­ливо розрізняти ситуації. Якщо, скажімо, йдеться про адвока­та, який здійснює захист у кри­мінальних справах, то не варто оцінювати його по клієнтах.

— Якщо вже згадали про адвокатів: як сприйняли за­явку на участь у конкурсі до Антикорупційного суду адво­ката Ігоря Мокіна, який захи­щає керівника «РИА Новости Украина» Кирила Вишинсько­го у справі про держзраду?

— Адвокат надає юридичну допомогу будь-кому, хто до ньо­го звернувся. Принаймні має це робити. Навіть якщо йдеться про клієнта, якого суспільство вважає найбільшим негідником.

— Але в адвоката є вибір. У Мокіна він теж, очевидно, був…

— Кожен має право на захист, навіть найгірший злочинець. Тому у цьому конкретному ви­падку щодо кандидатури Мокіна особисто у мене застережень немає. Інша річ, якби на конкурс до Антикорупційного суду по­дався адвокат, який допомагає клієнтам у схемах з офшорами, відмиванням коштів.

— Чим керувалися, подаю­чи заявки на участь у конкур­сі до Антикорупційного суду, служителі Феміди, котрі засві­тилися у скандалах із деклара­ціями, сумнівними статками? Та ж Мальвіна Данилова, роз­кішне життя якої зацікавило не лише журналістів-розсліду­вачів, а й «домушників» (ні по­грабованого маєтку, ні вкраде­них з нього 500 тисяч доларів готівки в е-декларації служи­тельки Феміди не виявило­ся). Суддя Олег Чернобай, в якого «золота» теща-пенсіо­нерка: накупила автопарк зі шести автівок і віддала у ко­ристування улюбленому зятю. Суддя Любов Токмілова, яка на подаровані мамою 149 ти­сяч гривень примудрилася ку­пити Range Rover уп’ятеро де­шевше, ніж мав би коштувати. І це ще не весь список «добро­порядників».

— Думаю, діяльність ВККС продемонструвала таким лю­дям, що на багато речей можна заплющувати очі. Це як сигнал: навіть якщо до тебе є серйозні претензії, шанси залишитися у кріслі чи навіть вище пересісти у тебе все одно є.

Чи потраплять кандидати, щодо яких є обґрунтовані сумніви, до фінального рейтингу, залежить від ВККС. На жаль, під час конкур­су до Верховного суду такі випад­ки були непоодинокими (до спис­ку 120 переможців потрапили 30 осіб, які отримали негативний ви­сновок Громадської ради добро­чесності. — «ВЗ»). Проконтролю­вати, чи усе чесно і справедливо, фактично неможливо. По суті, ви­значення переможців відбуваєть­ся у закритому режимі. У ВККС не пояснюють, хто з кандидатів які бали і чому отримав.

— Тобто все те, за що кри­тикували конкурс до Верхо­вного суду, залишилося. Ан­тикорупційний суд формують за тією ж сумнівною процеду­рою, яку називають відкри­тим конкурсним відбором?

— Нічого не змінилося. Інфор­мації про те, скільки балів виста­вив тому чи іншому кандидато­ві кожен член ВККС, немає. Робіт, які кандидати виконували під час практичного завдання, не опри­люднюють. Якби це робили, тоді можна було б оцінити, чи адекват­но виставлені за них бали, чи в од­них не завищені, а в інших не за­нижені. Те саме і з результатами співбесіди: чим мотивовані оцін­ки, у ВККС не пояснюють. Якби усе це було відкритим і прозорим, претензій було б значно менше.

— Чим у ВККС мотивують небажання відкривати цю ін­формацію?

— Аргументи схожі до того, що, як і у випадках з ухваленням рішень суддями, має бути та­ємниця нарадчої кімнати. Тоб­то ніхто не повинен знати, хто як голосував. Кивають також на досвід інших країн. Шукають різні «чому, ні», замість того, аби усунути підстави для зви­нувачень, які звучать на адресу ВККС. Показово, що навіть на запити Верховного суду у спра­вах щодо перегляду результатів кваліфікаційного оцінювання суддів ВККС не дає інформації, хто як голосував, яку оцінку ви­ставив. Кажуть, що такої інфор­мації не зберігають. Схоже на замітання слідів.

— То, може, варто було починати реформу судової системи не з конкурсів, а з органів, які відповідальні за їхній результат і довіра до яких кульгає?

— Система, в якій задіяні ВККС, Вища рада правосуд­дя (ВРП) у їхньому нинішньо­му складі, не спроможна про­вести серйозні реформи. Це не агенти змін, а у більшості ті, хто хоче зберегти статус-кво. По­казують видимість роботи, демонструють свою значимість. На це витрачаються величез­ні ресурси. Члени ВККС, ВРП отримують захмарні, за українськими мірками, зарплати (за минулий рік голова ВККС Сер­гій Козьяков задекларував 2,7 мільйона гривень «трудових», голова ВРП Ігор Бенедисюк — 2,9 мільйона. — «ВЗ»). Дехто за рік не отримує стільки, скіль­ки вони за місяць заробляють. Але результат, який вони по­казують, як на мене, мізерний. Свідченням цього є і показники кваліфікаційного оцінювання суддів. Рівень відсіювання суд­дів за результатами цих проце­дур дуже низький — менше 10 відсотків.

Багато хто ставить питання: давайте спочатку переатесту­ємо тих, хто проводить атес­тацію суддів. Але це досить складне завдання. Виходить, що треба сформувати ще якусь комісію, і так можна безкінечно продовжувати.

Формування якісно нової ВККС, щоб там були і пред­ставники громадськості, — мета дещо віддаленішої пер­спективи. Зараз принаймні потрібно мінімізувати можли­вості для маніпуляції резуль­татами конкурсів. А це мож­на зробити, лише домігшись того, аби «кухня», хто, кому і за що виставив такі-то бали, була відкритою. Найбільше повно­важень щодо конкурсного від­бору і найбільше можливостей для маніпуляцій — у ВККС. Вона визначає переможців.

— А роль Вищої ради пра­восуддя яка?

— ВРП може відмовитися вносити подання (президенто­ві — на призначення суддями. — «ВЗ») щодо окремих канди­датів із поданого ВККС рейтин­гу. У конкурсі до Верховного суду відсіяли двох. Хоча мали повноваження і могли відсіяти значно більше кандидатів, до яких були серйозні претензії, обґрунтовані сумніви.

— Ті, хто сподівається на створення в Україні макси­мально незалежного Анти­корупційного суду, великі надії покладають на Громад­ську раду міжнародних екс­пертів — як на фільтр, через який у ВАС не мали б просо­читися сумнівні претенден­ти на мантії. Чи впорають­ся «міжнародники» зі своєю роллю, зважаючи на те, в яких рамках, у тому числі і часових, їм доведеться пра­цювати?

— Усі кандидатури, з яких сформували Громадську раду міжнародних експертів, як на мене, доволі достойні. Інша річ — чи дадуть їм нормально пра­цювати. Строки для роботи цієї комісії дуже стислі. Після того, як підіб’ють підсумки конкурс­них іспитів, буде місяць для того, аби провести співбесіди з кандидатами. Але тут питан­ня не лише у часі, а й у тому, чи будуть створені умови для ро­боти Громадської ради. Чи да­дуть її членам доступ до дер­жавних реєстрів, можливість проаналізувати письмові ро­боти, щоб можна було оціни­ти і рівень знань кандидатів? Не впевнений, що ВККС дасть можливість міжнародним екс­пертам повноцінно виконати покладену на них місію. Навіть на технічному рівні можна лег­ко створити проблеми. Хочете доступ до реєстрів? Будь лас­ка: сідайте у ВККС і працюйте. Але при цьому можуть навіть перекладачів не допустити. Формально вимога закону до­тримана (доступ до реєстрів є), але яким може бути резуль­тат такої роботи, якщо людина не знає української мови?

Щодо часових рамок, то не виключено, що у місяць можуть і не вкластися. Так само, як ВККС, наприклад, не вклалася у строки щодо відбору суддів до Верховного суду.

— У ВККС обіцяють оста­точні результати конкурсу у лютому. Отримаємо Анти­корупційний суд ще до пре­зидентських виборів, чи не факт?

— Думаю, до президентських виборів — реалістичний тер­мін. Але питання: чи отримає­мо якісно той Антикорупційний суд, на який сподіваємося? По­бачимо, наскільки спрацюють політичні впливи. На жаль, ни­нішня процедура конкурсно­го відбору не запобігає можли­востям такого впливу (конкурс до Верховного суду продемон­стрував це «в усій красі»). Фінальний результат все одно буде вибудовувати ВККС, без міжнародних експертів. Останні матимуть вплив хіба що на від­сів окремих кандидатур. Якщо «міжнародники» зможуть впли­нути на те, аби деякі кандидати стали аутсайдерами конкурсу, то переможців все одно визна­чатиме ВККС. Від неї залежати­ме, хто буде рекомендований до призначення у Вищий анти­корупційний суд.

Фото dt.ua

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Найбільше повноважень щодо конкурсного відбору і найбільше можливостей для маніпуляцій — у Вищої кваліфікаційної комісії суддів»