Ольга ГОРБАЧОВА: «Коли жінки стають суперницями, роздирають свого чоловіка на шматки»

У розмові з журналістом «ВЗ» Ольга була відверта та щира. Говорили, як вона з телеведучої стала співачкою, чи змінило її материнство та як вдалося налагодити стосунки з коханим чоловіком Юрієм Нікітіним.

- Олю, ви довгий час працювали на телебаченні, чому одного дня вирішили стати співачкою?

- Я не з тих людей, які ще з дитинства мріяли стати артистом, адже вмію робити багато інших речей. Думала, буду перекладачем, але так склалося, що довгий час працювала на телебаченні. У той же час писала пісні, але життєвої потреби співати не мала. Здавалося, повністю реалізовую себе на телебаченні. Рішення розпочати музичну кар’єру було пов’язано з кризою в особистому житті. Це був період розриву стосунків з Юрою (Нікітін. — Т. К.). Без нього я втратила ґрунт під ногами. Помітила, що на ТБ працюю, як кажуть, на автоматі. Мене враз все перестало захоплювати. Була керівником багатьох проектів, і бачила, що люди не розуміють того, що зі мною відбувається. Не могла нікого надихнути, чи щось проконтролювати... 

- І свій біль почали виливати через пісні?

- Так. Я поставила собі нову амбітну планку — зробити кар’єру в музиці. Юра підтримав мене. У такий нелегкий момент наших стосунків він просто не міг сказати, що у мене погані пісні (усміхається. — Т. К.). І це дало мені зелене світло. Я залежу від його думки. Якби він сказав, що не маю таланту, то ніколи б не ризикнула розпочати музичну кар’єру. 

- Як ставилися до критики, яка посипалася на вас з усіх боків?

- Я уявляла себе кригою, яку неможливо зламати й розтопити. У деякому сенсі ми заручники свого успіху. Знала, що мене будуть критикувати за те, що пішла з ТБ у співачки, не маючи вокального досвіду. Але все змінилося за ці роки. Музика стала для мене самолікуванням і внутрішньою свободою. Я не злякалася робити щось нове, і пісні стали щасливою частиною мого життя.

- Ваші відносини з Нікітіним називали любовним трикутником, через його стосунки з Іриною Білик, але ви ніколи не скандалили на людях…

- Так. Між нами не було ніякої публічної війни, тому не можу порівнювати нашу історію з іншими, адже у нас не було трикутника. Від Ірини Білик неможливо забрати чоловіка. Там була інша історія. Іра закохалася у батька свого сина, а Юра вже був вільний. Він приїхав на «Таврійські ігри», де й побачив мене. Для нього це було кохання з першого погляду. Ми не проходили формату стосунків жінка і коханка. Ми були, як нинішня дівчина і колишня. Щоправда, були моменти творчих ревнощів, адже кожен артист хоче, щоб продюсер приділяв саме йому більше часу й уваги. Але ми цивілізовано спілкувалися. Якщо жінки стають суперницями, то роздирають свого чоловіка на шматки. Коли ми з Юрою розлучилися, він мав стосунки з дівчиною, яка почала поводитись зі мною як з ворогом. Вона намагалася подружитися зі всіма його родичами, а про мене розпускала різноманітні плітки. Я зрозуміла, що це не кохання, і вирішила просто чекати, коли вона сама все зруйнує.

- Як вдалося подолати прірву непорозуміння і у взає­мини з Юрієм «вдихнути» нове життя?

- Не раз хотілося влаштувати істерику і сказати, що я найкраща. Проте цього не доведеш силою, а тільки своєю жіночністю! А цього в мені було замало. Ми забуваємо про те, що маємо надихати чоловіка, бути для нього музою. Рік чи півтора намагалася зрозуміти, чи насправді це той чоловік, якого безмежно кохаю. Потім замислилася над тим, що маю змінити перш за все себе. Почала займатися духовними та жіночими практиками. З часом побачила, що Юра дивиться на мене іншими очима. Він теж почав змінюватися. Так нам вдалося зберегти родину. Наша старша донька теж робила неймовірні речі у цьому процесі. Часто говорила мені: «Мамо, перетерпи». І я розуміла, що це якість номер один для кожної жінки. 

- Чому вирішили створити відеоблог «Жизнь Женщины», де ділитеся своїм жіночим досвідом?

- Аби допомогти словом чи досвідом жінкам, які переживають кризу в особистому житті. Для цього я створила і абсолютно новий формат своїх сольних концертів — це семінари, куди я долучаю майстрів, які допомогли мені. 99 відсотків проблем у стосунках не варті ані розлучення, ані образ, ані зневажання душевних потреб наших дітей.

- Що змінилося у вашому житті після народження дітей?

- Перше материнство не змінило мене взагалі. Я була працюючою мамою і не вжилася у нову роль, не відчула якогось піднесення. Коли завагітніла вдруге, то насолоджувалася цим процесом, поводилася по-іншому. Перший раз мною керував страх, думки про те, що втрачу якісь свої позиції, ефімерну славу. Знадобилось 10 років, аби я почала керуватись любов’ю, зрозуміла всю свою дурість, і те, що більшого щастя жінці в світі не дано.

- Другу доньку назвали незвичним іменем — Серафима…

- Воно прийшло до мене ще тоді, коли я була вагітна. А потім хрещена мама старшої доньки Ассія Ахат подарувала ікону Серафима Саровського, хоча й не знала, як ми хочемо назвати дитину. 

- Ваша старша дочка Поліна хоче стати співачкою чи телеведучою?

- У неї є творчі задатки, вона і співає з п’яти років. Якщо буде артисткою, то талановитішою, ніж я. 

- А як вас виховували батьки? Розвивали ваші таланти?

- Виховували як і всіх. Не було чогось такого, що б розвивало мою творчу індивідуальність. Особливо жорсткими були заходи у плані навчання. Я була відмінницею, займала перші місця на різноманітних олімпіадах. Мене не вчили, як бути яскравою жінкою чи щасливою мамою. Мабуть, це все ж таки відбиток радянської системи, тому не можна звинувачувати у цьому батьків. Але моя мама, незважаючи на те, що працювала на заводі, була дуже яскравою жінкою. Виписувала журнал «Бурда моден» і шила собі стильні та яскраві речі: капелюшки, червоні сукні, яскраво-зелені пальта. Тоді так ніхто не вдягався. Коли я о пів на сьому починала збиратися до школи, то мама вставала значно раніше і вже була у всеозброєнні: з манікюром, зачіскою. Навіть зараз жінки так не вдягаються на роботу в офіс, як мама одягалася на завод (усміхається. — Т. К.).

- Ви швидко повернулися у форму після вагітності, чи дотримувались якоїсь особливої дієти, вдавалися до виснажливих тренувань?

- Я не боялася за фігуру. Коли вдруге завагітніла, то взагалі не переймалася цими речами. І набрала у два рази меншу вагу. Спеціально не займалася ніяким спортом, крім розтягувань, і не дотримувалася жодної дієти. Я була щаслива, а це голов­не, що потрібно кожній жінці. Якщо вона задоволена життям, то у неї не може бути поганої фігури (усміхається. — Т. К.).

- Який момент у вашому житті був найбільш хвилюючим?

- Мені здається, що для кожної жінки - це народження її дітей. Також наші з Юрою заручини, коли отримала від нього пропозицію вдруге вийти заміж після розлучення. Це було неймовірне свято. Він — закрита людина щодо особистого життя, і це нормально для чоловіка, якщо він не хоче виносити його подробиці на широкий загал. Але я була щаслива, що він зробив такий вчинок публічно. Я начебто нарешті офіційно потрапила під його чоловічий захист.

Довідка «ВЗ»

Ольга Горбачова народилася 12 січня 1981 року в Кривому Розі. У 1998 р. закінчила школу і вступила до Київського лінгвістичного університету. Була ведучою та програмним директором на музичному телеканалі «Біз-ТВ», телеканалі «Інтер». У 2007 р. отримала найвищу нагороду в галузі журналістики «Золоте перо». У 2006 році розпочала кар’єру співачки. Її дебютний альбом під назвою «Герої» розійшовся тиражем понад 10 000 примірників. Під псевдонімом “Арктика” вийшов альбом “Белая Звезда”. Після успішних дуетів з Іриною Білик минулого року випустила свій третій альбом “Благо Дарю” під справжнім ім’ям. Разом з продюсером Юрієм Нікітіним виховує двох доньок.