Повернувшись із фронту, доглядає бджіл

Згодом до цієї справи долучилася й дружина Анна, з котрою познайомився під час навчання в Лисичанському педагогічному коледжі. Побравшись, молоді люди вирішили створити власну пасіку.

У Лисичанську подружжя мало близько 100 сімей, власноруч збудували цех, де відкачували та фасували мед. Був твердий намір розширюватися, але завадила повномасштабна війна.

На початку бойових дій Рясні евакуювалися до Дніпра. Чоловік, який у 2015−2017 роках проходив військову службу в «Азові», знову пішов на фронт. А його дружина на новому місці облаштовувала шелтер для переселенців.

2023 року Дмитро звільнився із армії і вирішив повернутися до бджільництва. За грантові кошти він облаштував пасіку. Локацію шукав три-чотири місяці, бо мав до неї певні вимоги: щоб була недалеко від Дніпра, а поруч розташовувалися поля, сад та навіть невеличка річка (адже вода теж потрібна крилатим особинам).

Нині господарство героїв нашої розповіді вже налічує 80 сімей. Тож є мед, пилок. А ще віднедавна ґазда у спеціально обладнаному цеху виготовляє вулики з пінополіуретану, які стають альтернативою дерев’яним. Ці новинки — теплі, щільні та надійні.

Тим часом дружина займається фасуванням солодкої продукції. Щоб не відставати від чоловіка, вона активно узялася за студіювання. Одне з навчань мала у Фундації жінок-пасічниць — громадській організації, що досліджує бджолярство.

Авторка: Соломія Кравець