Родина невтомних трударів

— Я місцева, чоловік — із Глухівщини. Хоча і має вищу педагогічну освіту, проте за фахом не працював. Влаштувався колгоспним водієм, а нині трудиться в Тулиголівському відділенні екстреної медичної допомоги. Я ж була медсестрою — останнім часом у навчальному закладі, а як його закрили, стала безробітною.

Спершу ми тримали одну корову, свиней та птицю, обробляли 30 сотих городу. Водночас виховували трьох дітей. Старша донька Наталя вже заміжня, вчителює в Тулиголівській школі, хлопці Денис та Єгор — учні. Кілька останніх років мешкає з нами свекруха Антоніна Іванівна, — розповідає пані Ніна.

Зараз подружжя має двох корів — Марту та Квітку. Вони увесь сезон перебувають на пасовищі.

— Тепер односельці збувають ВРХ, — каже занепокоєно пан Володимир. — Бо коло худоби багато роботи. Раніше наша череда налічувала понад 60 голів, а зараз — тільки 9. Та ми й надалі триматимемо годувальниць. Адже завжди є на столі свіжі молочні продукти й незначні гроші від зданої на приймальний пункт білопінної продукції (8−9 грн за літр).

Улітку господарі доять корів тричі на день, холодної пори — два рази. Зазвичай теличок продають, а відгодованих бичків збувають на м’ясокомбінат.

Ще ж є в Лобасенків свині породи біла українська. Купують місцевих поросяток віком до 2 місяців, годують вареними картоплею та буряками впереміш із борошном або комбікормом. Згодом основною складовою раціону стають сирі овочі й трава. Восьмимісячні особини набирають вагу близько двох центнерів.

П’ять років тому, окрім звичайних качок, з’явилися на обійсті мускусні (індокачки), котрими залюбки опікується свекруха Антоніна Іванівна.

— Це улюблена птиця матері, — веде подружжя. — Вона дешева, вигідна. За літо на овочах, зелені добре росте. Зазвичай утримуємо до пів сотні голів. Облаштували їм штучні водойми з кількох ночв.

Наразі родина обробляє майже 1 га землі. 30 сотих зайняті зерновими (пшеницею, ячменем), ще стільки ж — картоплею понад 10 сортів. Також є буряки, морква, капуста, томати, гарбузи, цибуля, кабачки, огірки тощо. А на кількох сотих червоніє суниця.

Для худоби потрібно багато кормів. Тож ґазди використовують один гектар сінокосу.

Хорошими помічниками працелюбам стають трактор та кобила. Хоча роботи вистачає всім. Трудитися доводиться без вихідних та свят. Нагорода за старання — високі врожаї. Відтак є на столі вирощена городина, садовина. Ще ж ентузіасти споживають свої молокопродукти, м’ясо.

Автор: Світлана Малиношевська