Історичні загострення із сусідами змушують подивитись на деякі речі з іншого боку

Марина Данилюк-Ярмолаєва
- 14.06.2026, 12:00
- 71

Багатьом ситуативним товаришам і просто внутрішньому болотцю хотілось би, аби ми були обезличені і без певного образу. Саме тому вряди-годи міськради називають вулиці як не Медова, то Квіткова — уникаючи назв реальних героїв. Зазвичай аргументи — і так зручно, зміниться влада — треба буде міняти по-новому. Тому що його називали іменем Бандери чи нинішнього Героя російсько-української війни

Тут можна повернутися у недалеке минуле і згадати, як умовні «Інтер» та «Сегодня» нагнітали, коли декомунізувади Дніпропетровськ та Кіровоград, а проспект Ватутіна у Києві став проспектом Шухевича. Щодо останнього «карєнниє кієвлянє» навіть петиції писали, але нічого — заткнули роти і спокійно їздять в маршрутках. Не допоміг навіть одіозний ОАСК.

Колись у далеко майбутньому у нас точно будуть проспекти Бровді, вулиці Білецького, Прокопенка, монументи Залужному і навіть школа імені Зеленського. Багатьом все це буде незручним, когось записуть в агресори, когось в націоналісти, хтось просто неоднозначна постать, яка ситуативно зуміла вийти в плюс. Хтось зривав курортний сезон абичним гражданскім в Туапсе, хтось грохнув щасливого татка 4 діточок, але ж упустимо той факт, що цей патріарх міг окуповувати Бучу чи Бахмут.

Утім, це наша історія і наші справи. І набагато ліпше, ніж безлика Медова, по якій можуть їздити списані автобуси із ЄС. Утім, немає сенсу, про що ця вулиця, і чому саме цим іменем вона названа. Особливо — коли йдеться про місто і регіон, які були одним із ключових центрів наших державотворчих процесів.

Про війської підрозділи і не йдеться. Це наша внутрішня справа, кого ми вшановуємо іменем борців за Україну та її незалежність.

Джерело