«У кожній скульптурі Майстра ми „присутні“. „Присутність“ — це коли ти бачиш серцем і душею»

Щороку 18 травня відзначаємо Міжнародний день музеїв. Напередодні у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбулося відкриття виставки сучасної скульптури Володимира Одрехівського. У чотирьох залах Музею, де виставив свої роботи знаний скульптор, зібралося стільки поціновувачів творчості Майстра, що годі було перейти із зали до зали. І тут не лише «побратими» — відомі митці, а й майбутні скульптори і художники, яким свої знання і таємниці скульптурного мистецтва передає Володимир Васильович в Академії мистецтв.

Три глибокі цикли представлено на огляд — «Цвіт», «Час» і «Співзвучність», які розкривають філософські роздуми митця про людину, природу, час, внутрішню тишу і нашу присутність у цьому світі. Тут представили і роботи останніх років, і твори попередніх періодів. Як сказав на відкритті виставки директор Музею Ігор Кожан, Володимир Одрехівський, мабуть, найбільше з усіх митців «звітує» про свою творчість саме у Музеї імені Андрея Шептицького.

Скульптури виконані у бронзі - матеріалі, який у руках митця набуває м’яких тонів, полірованого блиску і виразної, емоційної фактури.

— Пан Володимир — впізнаваний автор, бо у кожному творі присутня душа автора, — сказав на відкритті виставки голова Львівської ОВА Максим Козицький. — І справді, у кожній його скульптурі ми «Присутні». «Присутність» — це коли ти бачиш серцем і душею, дивишся на світ своїми очима.

На думку ректора Львівської Академії мистецтв Василя Косіва, виставка «Присутність» — сподівана подія. «Але ми до кінця не знали, на що потрапимо, тому тут була несподіванка, — сказав Василь Михайлович. — Так, ми побачили висоту усіх естетичних категорій, а також у кожній роботі - глибоке концептуальне мистецтво. Нам неабияк пощастило, бо ми маємо таку можливість споглядати, як ці твори народжуються. Пощастило і нашим студентам, бо пан професор є з ними щодня».

— У цьому проєкті я намагався поставити питання про виклики нашого часу, — сказав Володимир Одрехівський. — А також про міру активності і приналежності кожного до родини, до суспільства, до роду і рідної землі. Моя праця за останні роки підштовхнула до думки про створення нового артпростору у Львові. Сподіваюся, найближчим часом матиму змогу вас запросити у таку галерею — Одрехівський Gallery.

— Виставка Володимира Одрехівського «Присутність» у Національному музеї налічує 106 творів у бронзі, — розповів журналістці «ВЗ» куратор виставки Василь Одрехівський. — Тут, звісно, більшість робіт, що створені за останні три роки, а також твори Володимира Васильовича з попередніх творчих періодів. Ця виставка, як і весь мистецький світогляд автора, має у центрі своєї уваги людину, її духовність і філософські стани. До прикладу, у першому залі представлена полісемічна інсталяція, яка апелює до проростання, цвітіння, це — квіти, надія і оптимізм, а водночас ці артоб'єкти можна сприймати як розірвані снаряди, що апелює до драми нашої сучасності. Тобто — це крик і надія водночас. Але жодного романтизму. Для Володимира Одрехівського важливими є корені походження і те, куди ми всі прямуємо. Тобто місце людини у світі. Це такий наскрізний лейтмотив, що пронизує творчість Володимира Васильовича. Усі твори, попри більший чи менший розмір, — це монументальна пластика, відточена, яка намагається говорити про саму сутність людини — фізичну і духовну. Образи не завжди є прямолінійними, а запрошують глядача до активної співучасті і розумів, рефлексії.

— Кажете, нема романтизму. Але ось перед нами скульптура — романтична, витончена пані…

— Так, це твір з попередніх періодів. Але, попри свій ліризм, скульптура містить певну долю драми, трансформації. Це робота з контрастами, певними лімітами, певними границями людського буття, коли, з одного боку, є плавна ніжність, спокій, а часом є трансформація, деструкція, руйнація.

— Пане Василю, чи сперечалися ви з Володимиром Одрехівським стосовно того, які роботи варто представити на цій виставці?

— Так, ми обговорювали, бо намагалися сформувати певну цілісність експозиції, оскільки цілісність — найважливіший критерій у будь-якому мистецтві. Попри різні форми на цій виставці, скульптури спілкуються одна з одною і продовжують ту лінію думки, яку намагається закласти у виставку митець.