Що їдять довгожителі?

Довгожитель — ціла культура ставлення до життя, що передається з покоління до покоління. Особливе місце у цій культурі займає харчування. Довгожителі всіх районів Землі дотримуються дуже схожих правил і режимів у споживанні їжі. Застосувати у своїй практиці деякі з них ми не зможемо, бо безнадійно втекли від них у «прогрес». Однак інші знати не просто цікаво, а й потрібно. Якщо є, звісно, бажання жити довго і без хвороб.

Довгожителі світу хар­чуються продуктами з ра­йону свого проживання. Чому це важливо? Пристосова­на до довкілля людина ніколи не запізнає його руйнівного впливу. Отже, залишається надлишок енергії. Надлишок, який можна витратити на зміцнення свого організму.

Усі довгожителі світу їдять мало. Серед них немає товсту­нів. Порції невеликі, за стіл сіда­ють 3−4 рази, встають із-за столу без перенасичення.

Продукти готують без по­переднього зберігання у холо­дильнику, виключно свіжі, тому зберігаються вітаміни. Та й спо­живають одразу. «Вчорашньої вечері» і навіть обмерзлого обіду не буває - все недоїдене відда­ють худобі.

Довгожителі світу харчуються зі своїх присадибних ділянок. Ми ж харчуємось зі своїх супермар­кетів.

Перших страв немає. Осо­бливо немає бульйонів, їх готу­ють вкрай рідко до спеціальних випадків. Наприклад, виключно для того, щоб прийти до тями після міцної гулянки, жителі Кав­казу готують яловичий бульйон — хаші.

М’ясо їдять зазвичай варе­не. Шашлики, як це не парадок­сально, — рідкість. Шашлик ко­рисний, якщо приготовлений зі свіжого м’яса та з великою кіль­кістю зелені.

Довгожителі щодня вживають кисломолочні продукти з осо­бливою закваскою. На Кавказі це мацоні, наріне.

На столі у будь-якого довго­жителя світу, хоч японського, хоч французького, хоч абхазь­кого, завжди дуже багато зеле­ні. Коріандр, естрагон, тархун, крес-салат, розмарин — іноді до 200 видів різних рослин свіжих і квашених (із сухих складають знамениті національні спеції). Вживання трав у великій кіль­кості санує кишківник та підтри­мує його екологію в ідеальному стані. Корисна їжа із садових та дикорослих трав дуже смачна, навіть витончена, у них чудова ферментативна активність.

У національних кухнях країн, де є традиція довгожительства, завжди є гострі приправи. Трохи гостренького збуджує травлен­ня, а це корисно для здорового тривалого життя.

Довгожителі світу, навіть су­часні, практично не вживають цукру, цукерок, варення. Навіщо, якщо є мед і солодкий сушений виноград (родзинки).

У їхній кухні також немає солі у чистому вигляді. Її замінюють гострі приправи — аджика з го­строго червоного перцю, сухих і свіжих трав-прянощів, часнику і зовсім незначної кількості солі. Аджика, до речі, завдяки пеку­чому перцю і часнику тримає під контролем «поганий» холесте­рин, і тому є чудовою профілак­тикою серцево-судинних захво­рювань.

Дуже важливий момент — якість води. Вона чиста, дже­рельна.

Кухня довгожителів світу не­жирна, якщо не брати до уваги далекосхідних рибних страв, за­звичай жирних. Низькокалорій­на дієта + рибна дієта корисна для здоров’я судин = довголіття. Та й жирна їжа просто не подо­бається довгожителям на смак.

У раціоні завжди багато не лише овочів, а й фруктів.

Пшеничного хліба не їдять, замість нього на столі довгожи­телів завжди є коржики — кукуру­дзяні (раніше були вівсяні, про­сяні) і каші з цих круп. На відміну від пшениці, останні не утворю­ють клейковини та не псують шлунка.

Китайські геронтологи запро­понували свою формулу дов­голіття — їжа має бути гранично низькокалорійною, з мінімаль­ною кількістю жирів та тваринних білків, з великою кількістю овочів та фруктів. Саме так харчуються жінки та чоловіки, які зустріча­ють свій 100 день народження у повному здоров'ї та ясності ро­зуму. Майже вегетаріанське хар­чування, до речі.

А ще довгожителі п’ють вино та горілку. Дуже високої якості, виготовлені власноруч, в помір­ній кількості.