Баклажани стимулюють кровотворення

Дикі баклажани росли у Східній Індії та понад 1500 років тому були окультурені і вирощувалися в сусідньому Китаї та Центральної Азії. Звідти він і був завезений до Африки і приблизно у VIII столітті - в Середземномор’я.

Хімічний склад

У баклажанах міститься близь­ко 90% води, 4% цукру, до 1,5% клітковини, 1,4% білка, вітаміни групи В, С, РР, провітамін А, калій, кальцій, залізо, фосфор, магній, натрій, мідь, цинк, марганець, алюміній, кобальт. А також специ­фічний для баклажана мелонген, що надає йому гіркуватого при­смаку.

Корисні та лікувальні властивості

Завдяки солям заліза, міді, марганцю, кобальту баклажани стимулюють кровотворення. Бла­готворно діють на кровотворну функцію селезінки, кісткового мозку, підвищують гемоглобін, усувають анемію, сприяють утво­ренню еритроцитів.

Калій, якого найбільше серед інших поживних елементів у «си­неньких», поліпшує роботу серце­вого м’яза, нормалізує водно-со­льовий і ліпідний обміни, а також виводить з організму шлаки і ток­сини. Тому лікарі рекомендують включати баклажани в меню тим, хто страждає від набряків, пору­шень функції печінки, підшлунко­вої залози, жовчовивідних шляхів, нирок і захворювань серцево-су­динної системи.

Регулярне вживання в їжу ба­клажанів, поряд з використанням необхідних лікарських рослин, часто дозволяє вилікуватися від сечокам’яної хвороби і надовго забути про напади подагричних болів у суглобах.

Співвідношення солей калію і натрію, наявність пектинової, тар­гонової кислот сприяє виведенню холестерину, лікуванню атеро­склерозу. Нормалізується робота печінки, особливо при жировій дистрофії.

Баклажан — ідеальний низько­калорійний дієтичний продукт. У 100 г цього овоча лише 28 ккал. «Синенькі» майже не містять жи­рів і вуглеводів та багаті на клітко­вину.

Баклажан покращує травлен­ня, нормалізує перистальтику ки­шечнику, тому в дієтичному хар­чуванні використовують його при хронічному гастриті, особливо зі зниженою секреторною функці­єю, при синдромі подразненого кишечнику, особливо зі схильніс­тю до закрепів, при дисбактеріозі. На клітковині, яка міститься в пло­дах баклажана, при їх регулярно­му вживанні добре засівається і розмножується мікрофлора ки­шечнику і зменшуються прояви дисбактеріозу.

Завдяки багатому джерелу фенольних сполук баклажани успішно лікують дрібні та середні судини.

Своїм соковитим фіолетовим кольором баклажан зобов’язаний антоцианам. Ці антиоксиданти блокують утворення вільних ради­калів, запобігаючи процесу ста­ріння і знижуючи ймовірність роз­витку онкологічних захворювань.

У баклажанах міститься від­носно велика кількість міді та за­ліза, що підвищують рівень гемо­глобіну в крові, покращують колір шкіри, підвищують імунітет, а пек­тинові речовини сприяють заго­єнню дрібних ран. Тому страви з баклажанів корисно їсти дітям при недокрів'ї і вагітним жінкам.

Особливо корисний баклажан літнім людям, які, як правило, ма­ють «букет» різних захворювань. Баклажан корисний при дефор­муючому артрозі, остеохондрозі та остеопорозі. Завдяки своєму хімічному складу баклажан спри­яє відновленню хрящової тканини суглобів і зміцненню кістки.

Баклажани рекомендовані при діабеті. Марганець, що входить до складу баклажанів, посилює здат­ність інсуліну знижувати рівень цукру в крові.

Баклажани мають антибіотич­ну активність, тому при деяких захворюваннях шкіри, наприклад, гнійничкових висипаннях, можуть використовуватися у вигляді соку з сирих плодів для змащування 2−3 рази на день ураженої по­верхні.

Якщо обвуглити баклажан у духовці, а потім подрібнити його в блендері і змішати з 2 ст. л. ку­хонної солі, то вийде ефективний засіб для відбілювання зубів та профілактики пародонтозу.

Речовина соланін, що додає «синеньким» специфічного гір­кувато-терпкого смаку, виробля­ється для захисту від шкідників. Для людини вона токсична навіть у малих дозах, тому вживати сирі плоди у жодному разі не можна. При покупці віддавайте перевагу баклажанам з тонкою шкіркою. Перед приготуванням замочуйте баклажани в солоній воді.

Галина Вербицька