На деменцію немає панацеї

Когнітивні функції (від латинського слова cognitio – пізнання) – найбільш складні та «тонкі» функції головного мозку людини, які включають увагу, пам’ять, мовлення, мислення, цілеспрямованість дій, а також цілісне сприйняття дійсності. Порушення однієї або кількох із них позначається на досягненнях людини в різних сферах її життя: повсякденній, соціальній, і призводить до зниження якості життя не тільки хворого, а й його оточення.

Набутий виражений розлад когнітивних функцій внаслі­док ураження мозку назива­ється деменцією (від латинського de – втрата, – mentos – розум). Одномоментно деменція не роз­вивається, це захворювання в часі. Причини цих порушень різ­номанітні. Найчастіше зміни від­буваються в головному мозку (наприклад, перенесений інсульт, пухлина, розсіяний склероз, че­репно-мозкова травма, хвороба Паркінсона та ін.). Рідше погір­шення роботи мозку може бути наслідком інфекції, порушення обміну речовин, імунодефіциту, інтоксикацій, розвитку злоякісно­го новоутворення. Якою б не була причина погіршення пам’яті, якщо це негативно впливає на якість життя, необхідно звернутися до фахівця.

На ранній стадії симптоми за­хворювання можуть залишатися непоміченими, оскільки розвива­ються поступово і включають за­будькуватість, втрату сприйняття часу, порушення орієнтації у зна­йомій місцевості. Іноді, помітивши розлад у поведінці родича, люди не відразу надають цьому значен­ня, оскільки випадки ці рідкісні і лише незначно порушують пере­біг життя їхніх близьких. У хворих з’являється страх, невпевненість в собі, депресивні стани. Ці люди часто забувають, куди поклали ту чи іншу річ, не можуть пригадати імена знайомих, окремі дати, за­знають труднощів, підраховуючи гроші у магазині, йдуть з дому і не завжди самостійно знаходять дорогу назад, Вони намагаються компенсувати порушення пам’яті за допомогою записів, трену­вань, неодноразового повто­рення нової інформації, але далі з’являються помітні для оточення труднощі у повсякденному житті.

Читайте також: Від деменції рятують... пінгвіни

На пізніх стадіях захворю­вання розвивається майже по­вна залежність та пасивність, втрата орієнтації у часі та про­сторі, стає складно впізнавати родичів та друзів, доглядати за собою, з’являються труднощі у пересуванні, значні поведінкові зміни. Хворий дратується через будь-яку дрібницю, плутає сло­ва, стає агресивним. Іноді лю­дина не впізнає себе в дзеркалі, не може самостійно одягнути­ся, поїсти, самостійно здійснити звичний ранковий туалет, що має бути обов’язковим приводом для звернення до лікаря. Такого хво­рого вже не можна залишати без нагляду. Вилікувати деменцію не­можливо, з допомогою терапії можна хіба гальмувати розвиток хвороби. І треба обов’язково пе­ребудувати життя сім’ї, щоб спі­віснування з хворим не стало ка­тастрофою для всіх її членів.

На жаль, первинні деменції (тобто ті, що виникли внаслідок ураження головного мозку) зде­більшого не підлягають віднов­ленню, можна лише сповільню­вати розвиток хвороби. Вторинні деменції часто мають зворотний характер, тобто після усунення причини може спостерігатися по­зитивна динаміка. Ось чому так важливо вчасно помітити прояви хвороби та звернутися до ліка­ря. Часто це доводиться робити саме родичам, тому що у пацієнта з проявами деменції знижується критика до свого стану, і він про­сто не помічає хвороби.

Діагностика деменції включає аналіз скарг та анамнезу захво­рювання, неврологічний огляд, оцінку обмеження розумових зді­бностей психіатром чи психоло­гом на підставі відповідних тестів, МРТ, у разі потреби інші дослі­дження та консультації.

Сучасна медицина володіє методами, які хоч і не гарантують відсутності деменції, але допома­гають довше зберігати когнітивні функції. І, звісно, не слід нехтува­ти загальновідомими засобами оздоровлення: помірне фізичне навантаження, фізкультура, що­денні прогулянки, прослуховуван­ня улюбленої музики, спілкування з приємними людьми, уникнення конфліктних ситуацій, читання книг, які викликають позитивні емоції, – ось основа профілак­тики слабоумства. У харчуванні має бути якомога більше овочів і фруктів, вони містять антиок­сиданти і запобігають старінню організму. Дуже важливо, щоб після досягнення пенсійного віку у людини обов’язково було якесь заняття, затребуваність. Потрібно розширювати коло свого спілку­вання, не залишатися самотнім. Все це – стимуляція роботи го­ловного мозку. Обов’язково треба проходити диспансеризацію. І в жодному разі не займатися само­лікуванням.

Перелік симптомів, за наяв­ності одного з яких необхідно звернутися до невролога:

зниження пам’яті та кон­центрації уваги; розлади сну; погіршення чутливості рецеп­торів; шум у вухах; порушення зору; судоми; тремор; перепади артеріального тиску; гіпотонія або гіпертонія; постійні болі голови; швидка стомлюваність і хронічна втома; порушення мови; координації рухів; пооди­нокі або часті непритомності; порушення чутливості (гіперчут­ливість, відсутність чутливості, оніміння кінцівок, інших частин тіла); болі у кінцівках, в шиї, спи­ні, грудній клітці, животі та попе­реку, вухах.

Людмила Шмигельська, невролог, лікар вищої категорії.

Читайте також: Вчені знайшли спосіб перемогти деменцію