Хвороба, що вражає мозок

Загальні симптоми де­менції включають втрату пам’яті, проблеми з мов­ленням та імпульсивну або непе­редбачувану поведінку. Однією з головних особливостей захворю­вання є наявність бляшок і клубків (волоконних структур) у мозку. Ще одна особливість цієї хвороби — втрата зв’язку між нервовими клітинами або нейронами голов­ного мозку. Унаслідок виникнен­ня таких аномалій інформація не може легко проходити між різ­ними ділянками мозку або між мозком та м’язами чи органами. Через загострення симптомів лю­дям стає важче згадувати останні події, логічно думати та розпіз­навати людей, яких вони знають. Врешті-решт, пацієнт із деменці­єю може стати повністю залеж­ним від допомоги інших людей.

Причини деменції. Як і всі типи деменції, вона розвивається внаслідок загибелі клітин мозку. Деменція — нейродегенеративне захворювання. Це означає, що загибель клітин мозку відбуваєть­ся поступово. У людини з демен­цією в мозковій тканині стає все менше і менше нервових клітин та зв’язків між ними, а крихітні відкладення, відомі як бляшки та клубки, накопичуються на нерво­вій тканині. Бляшки розвиваються між клітинами мозку, які відмира­ють. Вони складаються з білка, відомого як бета-амілоїд. Тим ча­сом клубки виникають у нервових клітинах. Вони складаються з ін­шого білка, який називається тау. Дослідники не до кінця розуміють, чому відбуваються ці зміни. Мо­жуть бути задіяні кілька факторів.

Фактори ризику. До неми­нучих факторів ризику деменції належать: старіння; наявність сі­мейної історії деменції; наявність мутацій певних генів. Інші факто­ри, які підвищують ризик розвитку деменції, включають тяжкі або по­вторні черепно-мозкові травми та вплив деяких забруднювачів на­вколишнього середовища, таких, як токсичні метали, пестициди та промислові хімічні речовини.

Фактори ризику, які можна змі­нювати і тим самим запобігати деменції, такі: регулярні фізичні вправи; дотримання різноманіт­ної та здорової дієти; підтримання здоров’я серцево-судинної сис­теми; зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань, діабету, ожиріння та високого кров’яного тиску; підтримання ак­тивної діяльності головного мозку протягом усього життя.

Симптоми деменції. Демен­ція є прогресуючим захворюван­ням. Це означає, що симптоми з часом погіршуються. Втрата пам’яті є ключовою характерис­тикою, і це, як правило, є одним із перших симптомів. Симптоми з’являються поступово, протягом місяців або років. Якщо вони роз­виваються протягом годин або днів, людині може знадобитися медична допомога, оскільки це може свідчити про інсульт.

Втрата пам’яті. У хворого можуть виникнути труднощі із запам’ятовуванням та засвоєн­ням нової інформації. Це може призвести до таких явищ: повто­рення запитань або розмов на одну й ту саму тему; втрата осо­бистих речей; забудькуватість, нездатність пам’ятати про події чи призначені зустрічі; блукання або втрата орієнтації у просторі в добре знайомих місцях.

Когнітивний дефіцит. Лю­дина може відчувати труднощі з міркуванням, виконанням склад­них розумових завдань тощо. Це може призвести до певних нега­тивних наслідків, наприклад, зни­ження розуміння безпеки та ризи­ків; труднощів із користуванням грошима або оплатою рахунків; складністю із прийняттям рішень; проблем із виконанням завдань, які мають кілька етапів, напри­клад, одяганням.

Проблеми з розпізнаван­ням. Людина може стати менш здатною розпізнавати обличчя чи предмети або менше користува­тися основними засобами у по­всякденному житті. Ці проблеми виникають не через проблеми із зором.

Проблеми з просторовим усвідомленням. Людина може відчувати проблеми з рівнова­гою, частіше падати чи розливати щось, або у неї можуть виникати труднощі з розміщенням одягу на своєму тілі під час вдягання.

Проблеми з мовленням, чи­танням чи письмом. Хворому може бути складно використову­вати загальновживані слова, або він починає робити більше поми­лок в усній мові чи на письмі.

Зміни особистості чи по­ведінки. Людина може зазнати змін особистості та поведінки, які включають: появу відчуття за­смученості, гніву або тривожності частіше, ніж раніш; втрату інтере­су або мотивації до діяльності, яка раніше викликала задоволення; втрату емпатії, тобто співпережи­вання до чужого нещастя, горя; компульсивну, нав’язливу або со­ціально неадекватну поведінку. Зміна почуття гумору людини та­кож може бути раннім симптомом деменції.

Хоча вік є основним фактором ризику розвитку деменції, це за­хворювання вражає не лише лю­дей похилого віку. У деяких лю­дей це захворювання трапляється у 40−50 років. У багатьох випадках лікарі не знають, чому у молодих людей розвивається така па­тологія. Відомо, що деменцію у відносно молодих людей можуть спричинити кілька рідкісних му­тацій генів. Коли існує генетична причина, вона відома як сімейна деменція.

Лікування деменції. Спе­цифічного лікування деменції не існує. Зупинити загибель клітин мозку за цього захворювання не­можливо. Однак лікування може полегшити симптоми хвороби і покращити якість життя людини та її сім'ї або осіб, що її догляда­ють.

Для деменції немає доступ­них препаратів, які модифікують захворювання, але деякі варіан­ти можуть зменшити симптоми та допомогти покращити якість життя. Лікарські засоби, які на­зиваються інгібіторами холінес­терази, можуть полегшити ког­нітивні симптоми, включаючи втрату пам’яті, сплутаність свідо­мості, змінені процеси мислення та судження. Вони покращують нейронну комунікацію через мо­зок і сповільнюють розвиток цих симптомів.

Емоційні та поведінкові зміни, пов’язані з деменцією, можуть бути складними для лікування. Відповідно до прогресування за­хворювання, пацієнти можуть все частіше відчувати дратівливість, занепокоєння, депресію, неспо­кій, проблеми зі сном та інші труд­нощі. Лікування основних причин цих змін може бути корисним. Де­які з таких змін можуть бути побіч­ними ефектами ліків, дискомфор­том від інших захворювань або проблемами зі слухом або зором. Визначення того, що спричинило цю поведінку, та уникнення або зміна цих речей може допомогти людям впоратися з цими пробле­мами.

Тригери можуть включати зміну оточення, нових опікунів або про­хання переодягнутися чи прийняти ванну. Часто можна змінити оточення, щоб усунути перешко­ди та підвищити комфорт, безпеку та душевний спокій людини.

У деяких випадках лікар може порекомендувати ліки від цих симптомів: антидепресанти (за зниженого настрою); протитри­вожні лікарські засоби; антипси­хотичні препарати (для змен­шення галюцинацій, марення або агресії).

Підготував Юрій Червінський.