У «Поліні» розповідають не про смерть, а про життя народу

До відкриття варшавського інтерактивного Музею історії польських євреїв готувалися 20 років.

У рамках VІІІ Міжнародного форуму журналістів представники українських медіа побували у польському Радомі, що за 100 кілометрів від Варшави. Директор українського представництва  Польської туристичної організації  Влодзімєж Щурек під час оглядової екскурсії Варшавою запропонував нам відвідати єдиний у країні Музей історії польських євреїв “Полін”, який відкрив двері для відвідувачів три роки тому. Підготовчі роботи перед відкриттям тривали понад 20 років.

На відміну від інших “єврейських” музеїв, “Полін” не присвячений Голокосту.

При вході з метою безпеки довелося проходити через “рамку”. Після ретельного обшуку нашій групі дозволили увійти у фойє музею. Стіни не мають кутів, а плавними лініями, наче без “стиків”, чіпляються одна за одну. Спустилися сходами донизу і потрапили у галерею “Ліс”. Це наче поетичний вступ до основної експозиції, присвячений легенді про поя­ву перших євреїв у Польщі. На скляних панелях зображені дерева і тварини, чути спів пташок... Екскурсовод розповідає, що євреї, які втекли від переслідувань у Східну Європу, прийшли до лісу, де почули слова Po-lin. На івриті вони означають “тут відпочинеш”, і водночас “Польща”. Євреї зрозуміли, що саме тут мають оселитися. Слово “Полін”, що стало назвою Музею, у буквальному сенсі вписане в архітектуру будівлі: записане латиною і єврейським алфавітом, десятки разів повторюється на скляних панелях фасаду. 

Сьогодні у більшості євреїв Польща асоціюється з кладовищем. Це країна, в якій туристи відвідують табори смерті, створені на території Польщі німецькими націонал-соціалістами, такі, як “Аушвіц” (Освенцим) чи “Собібор”. До цього списку додалося ще одне вражаюче місце — єврейський музей. Експонати, які можна побачити у “Поліні”, розповідають не про смерть, а про життя єврейського народу, про його тисячолітню історію. Коли розглядаєш ці експонати, розумієш, що неможливо уявити історію Польщі без євреїв, як і неможливо уявити історію євреїв без історії Польщі!

Одна із найбільших галерей у музеї охоплює період від 1569-го до 1648 р. Цей час називають Золотим століттям культури польських євреїв. Значну частину галереї присвячено розвитку науки, писемності і книгодрукування на івриті. В інтерактивній частині виставки ми самі намагалися надрукувати типографські знаки (свого роду логотипи. — Г. Я.) відомих друкарень XVII-XVIII століть. Звідти потрапили у віртуальну бібліотеку і читальний зал. На стінах — назви найважливіших єврейських книг. 

У ХІХ столітті на землях Речі Посполитої зафіксовано найбільшу кількість євреїв. Їхня культура і релігія переживали особливий розквіт. Найцікавішою є галерея “На єврейській вулиці” (на фото). Складається враження, що потрапляєш на одну із старих вулиць польської столиці. Довжина цієї вулиці — 20 метрів, ширина — чотири. Цю вулицю “збудували” у музеї саме на тому місці, де колись проходила вулиця Заменгофа у самісінькому серці єврейського району Варшави. З вулиці можна зазирнути за фасади єврейських будинків. На вулиці є кінотеатр і навіть кафе. 

Попри те, що  музей має стати місцем пам’яті та увічнення життя євреїв у Польщі, а не музеєм Голокосту, галерея, присвячена Голокосту, — один із найвражаючих розділів виставки. У цій галереї ми побачили, яка трагедія сталася з єврейським народом, відчули жах цього злочину. Основна увага цієї частини музею присвячена Варшавському гетто. Згідно з задумом творців музею, гетто показано як “Життя у затінку смерті”. Тобто через різні аспекти життя у гетто — медицину, культурне, духовне і релігійне життя, конспіративну діяльність євреїв, єврейську поліцію, політичні партії…

 Фото автора