Прийняв мученицьку смерть, але не зрадив таємниці сповіді

За вірність слову святому Яну Непомуку віддають шану по усій Європі

Один з придорожніх стовпів у місті Бучачі прикрашає статуя святого Яна Непомука (Непомуцького). Це одна з відновлених святинь міста на Стрипі. Тут у ХVІІІ ст. жив і творив видатний скульптор Іоанн Георг Пінзель. Придорожня споруда, вивершена скульптурою святого, — спільна робота архітектора Бернарда Меретина та скульптора Іоанна Георга Пінзеля. Стовп, що був поставлений у Бучачі 1750 року, частково зруйнували у 1947-му. Місцеві врятували голову святого з розбитої статуї, разом з голівками ангеликів. І це разом із зображенням на старих світлинах дозволило відновити споруду у 2007 році…

Особливий пошанівок майстра Пінзеля до чеського святого — це ще один вагомий аргумент на користь походження таємничого скульптора. Звідки він прийшов до Бучача, де жив перед тим, де навчався — дотепер залишається таємницею. Тим часом в історії європейської релігії непросто знайти такого популярного святого, як Ян Непомук.  

Майбутній святий прожив життя звичайної людини, хоча й більш совісної, ніж інші, більш відданої сказаному слову, більш здатної на допомогу бідним та злиденним. Ян народився 1340 року в селі Помук (Непомук) на заході Чехії. Вивчився на нотаріуса, тоді на теолога, був висвячений. Як священик та чернець отримував одну високу посаду за іншою, вивчав право у Карловому університеті, а тоді в університеті у Падуї. У 1389 році став другою людиною архієпископства. А через чотири роки за наказом короля Вацлава ІV його схопили й заточили у в’язниці.  

Ян помер від страшних тортур.

Існує кілька версій загибелі священика: одна з них - конфлікт світської та церковної влади, інша — та, що Ян дозволив собі критикувати короля.

Третьою причиною вважається відмова Яна видати таємницю сповіді королеви Жофії (Софії). Ця версія (деякі дослідники вважають її легендою) є найбільш знаною. Чимало свідчень, попри все, говорять на користь дотримання таїнства сповіді, що й розлютило Вацлава IV. Цим пояснюється й надмірна жорстокість короля в камері тортур: він особисто був присутній на допитах, обпікав Яна палаючим факелом, щоб отримати бажану інформацію. Священик не видав таємниці сповіді. Король наказав сховати замучене тіло в мішок і скинути з мосту у річку Влтаву. Ченці знайшли тіло і поховали у своєму монастирі…

За легендою, місце у річці, де перебувало тіло, вказали п’ять зірок. Також вони означають слово «tacui» — «я мовчав». Відтоді Яна Непомука зображають з п’ятьма зірками у вигляді німба над головою. У 1683 році на Карловому мосту у Празі встановили першу бронзову скульптуру Яну Непомуцькому роботи Яна Броккофа. А в 1729 році папа Римський Бенедикт ХІІІ проголосив Яна Непомуцького святим, його останки були з усіма почестями перепоховані в головному храмі Чехії — святого Віта на Празькому граді. Культ святого поширився по Європі. Його скульптури можна побачити чи не у кожному містечку в Чехії, Австрії, Німеччині, Іспанії та інших країнах. Ян Непомук залишається символом таємниці сповіді. Святого вважають опікуном усіх, хто працює на воді, — рибалок, матросів, млинарів. Він є запорукою щасливих подорожей і повернення додому, ось чому його статуї й каплички стоять на роздоріжжях. І він опікується жіночими таємницями.

У ХVІІІ столітті святий Ян Непомук сягнув українських земель — Галичини та Волині. Цей святий став своїм практично в цілому світі.