Фермопіли Європи: чи зупинить Захід нового перського царя?

Ці слова не були вимовлені президентом Трампом, але вони відтворюють манеру, у якій президент Трамп виступив щойно перед обома палатами Конгресу США.

Оплесків було багато, але не рівною мірою між республіканцями та демократами. Останні слухали без захоплення і мовчки думали: «Невже наша країна докотилася до такого ступеня популізму?».

Повний зміст виступу коментувати не будемо, бо здебільшого це був піар, щоби сподобатися виборцю і покращити рейтинг президента.

Щодо України немає що коментувати. До здачі Україною територій він не закликав, бо знав, що рейтингу це йому не додасть. Тому у тему України президент Трамп не заглиблювався, а лише зауважив, що США витратили на допомогу більше ніж Європа, а він вважає, що Європа має витрачати більше за США.

Оскільки найкоротший спосіб досягти такої мети — це припинити усяку матеріальну та фінансову підтримку України, то він так і вчинив. Тому з його виступу нам залишається зосередитися на тому, що в реаліях означають дії, а не слова президента Трампа для американської та світової економіки.

«І подальшою фазою нашого плану — запропонувати Конгресу скоротити податки на кожного (платника податків)…тому що інакше люди ніколи за вас більше не проголосують», — каже президент Трамп. І це правда, бо підвищення податків є дуже непопулярною дією серед виборців. Але зменшення дефіциту бюджету та потреби забезпечення подальших запозичень для обслуговування величезного боргу уряду США вимагають саме підвищення, а не зменшення податків! Президент-популіст, звісно, на це не здатний.

Президент Білл Клінтон, про досягнення якого Трамп згадав без згадки його прізвища, за час своєї каденції підвищував податки, хоча це було дуже непопулярно серед виборців. Це тому, що у першу чергу він думав як покращити справи в економіці, а вже у другу як сподобатися виборцям. У президента Клінтона був чіткий план: помірковано підвищити податки, помірковано скоротити витрати бюджету і оскільки ці дві дії є дефляційними, це дає змогу Центральному банку США (скорочено Fed) скоротити відсоткову ставку за кредитами. При тому, не треба було про це навіть просити Fed, бо коли розкручується інфляція, то Нацбанк збільшує відсоткову ставку.

Що же робить президент Трамп? Він оголошує, що досягне таких самих результатів, як президент Білл Клінтон, тобто скоротить дефіцит бюджету.
Але водночас він каже, що слід зменшувати, а не збільшувати податки, щоби догодити виборцям!

Тоді замість дефляційного тиску Нацбанк буде відчувати інфляційний тиск і згідно з здоровим глуздом змушений буде підвищувати відсоткову
ставку.

Втім, президенту Трампу треба, щоби Нацбанк зменшував ставку, і він звинувачує Нацбанк, що той не хоче діяти так, як потрібно йому, Дональду Трампу. Він хоче замінити керівництво Fed, поставити туди відданих йому людей, які будуть дослухатися не здорового глузду, а президента Трампа!

Поки що Нацбанк є незалежною від президента структурою. І, дасть Бог, ніколи не залежатиме від нього. Виходячи з цього читачеві зрозуміло, що портрет президента Клінтона з’явиться коли-небудь на тій чи іншій доларовій купюрі, а портрет президента Трампа — ніколи.

Популістів її величність Історія відправляє у забуття.

Щодо підвищення тарифів на всіх торгівельних партнерів, то людині з мінімальною економічною освітою зрозуміло, що це провокує інфляцію. Бо компанії перекидають ці витрати на кінцевого споживача.

Міністр фінансів Бессент каже, що можливий вплив тарифів на інфляцію не викликає у нього неспокою. Тобто він хоче сказати, що інфляційний тиск буде не занадто великим. Маємо сумніви, що Fed поділяє точку зору міністра фінансів. Для Нацбанку — це біль голови, бо не дає змоги зменшити відсоткову ставку, як того вимагає президент Трамп.

Висока відсоткова ставка створить великі проблеми для обслуговування вже накопиченого державного боргу США, а також зробить дорогими наступні запозичення, яких потребує уряд США.

Президент Трамп, мабуть, має надію на «добровільні» односторонні поступки торгівельних партнерів США, яких він шантажує 25% митом. Якщо шантаж спрацює, то і мита не будуть введені. У цьому випадку додаткового інфляційного тиску Нацбанк не буде відчувати.

Тому можна буде його пресувати, щоби він зменшував відсоткову ставку. А як ні - то буде спроба усунути незалежність Нацбанку США. Якщо таке лихо станеться, то великої відмінності між економічними системами США та Китаю вже не буде. Тому і Третя світова війна буде вже не за горами, бо якщо проблеми не вирішуються головою, то вони вирішуються мечем.

Напередодні президентських виборів Дональд Трамп відкрито просив у нафтогазових компаній один мільярд доларів для супроводження своєї передвиборчої кампанії. Не знаю скільки у реаліях назбирав нафтогазовий сектор для Трампа, але підлещування президента Трампа до путіна після його обрання не забарилися. Відчуваючи слабкість путіна, нафтогазові компанії зрозуміли, що можна спробувати підписати з ним багато цікавих контрактів на видобуток нафти та газу в Арктиці та деінде. Якщо росія пішла на таку співпрацю, то зрозуміло, президент Трамп не тільки скаже, що це Україна напала на росію, а ще й висуне путіна на Нобелівську премію миру.

Це тому, що великий бізнес погано коригується з Христовими заповідями, зокрема, десятою: «Не свідчи неправдиво на ближнього твого». Тому зрозуміло, чому гарні промови сенаторів Мерклі та Беннетта на захист України не справили жодного враження на прихильників Трампа у Сенаті США. Сенатори Мерклі та Беннетт апелювали до тих слухачів, що шанують Десять заповідей, а отримували відповідь від тих, для кого ці заповіді є порожнім звуком.

Президент Трамп хоче не зупинити війну, а віддати захоплені території агресорові, як плату за вигідні контракти. Як відомо, він є найвеличнішим у світі майстром укладати контракти. Особливо чужим коштом.

Те, що це створює реальну загрозу повного поглинання України росією у недалекій перспективі, його не хвилює. Як каже прихильник Трампа — президент Словаччини Фіцо, він не вбачає великої біди для себе, якщо російські варвари захоплять Київ.

Цей божевільний Фіцо не розуміє, що президент Трамп не вбачатиме великої біди і в тому випадку, якщо ці варвари зайдуть і у столицю Словаччини — Братиславу. І це тому, за словами самого Трампа, що Європейський Союз був створений, щоби обманювати США.
Якби він сказав, що валютний союз Євро був створений, щоби штучно утримувати низький курс щодо долара, і це шкодить американським
експортерам, то така теза була би до обговорення. Бо низький курс євро до долара вигідний Німеччині та Франції як великим експортерам. А оскільки такі члени валютного союзу, як Греція, тягнуть курс євро вниз, то Німеччина та Франція можуть насолоджуватися низьким курсом та не нести за це відповідальності. Але створення Європейського союзу, який укинув мита між підписантами, сприяє збагаченню усіх сторін.І аж ніяк це
укидання мит не мало на меті нашкодити США. Більше того, США можуть приєднатися до цього союзу, запропонувавши відкинути взагалі усі мита. І від цього виграють усі експортери з обох боків Атлантики. Тим більше, що у своїй промові у Конгресі президент Трамп проголосив своєю політикою встановлення на всіх партнерів таких самих мит та тарифів, які вони встановлюють на товари зі США.

Втім, яке то все має значення, якщо інтереси європейських країн, у тому числі і безпекові, зовсім не цікавлять цього президента США? Все, що він хоче, щоби іноземні експортери переносили виробництво у США. Тобто збільшували кількість робочих місць у США і зменшували у
себе вдома.

Така позиція зрозуміла, якщо взяти до уваги переконання президента Трампа, що він має відстоювати інтереси бізнесових груп США, навіть якщо це завдає великої шкоди бізнесам решти світу.

Ілон Маск завжди знаходить для дій президента Трампа якесь розумне пояснення. Останнє, що він сказав: Накладіть санкції на топ-10 українських олігархів, особливо тих, що мають маєтки в Монако, і це негайно припиниться. Це і є ключ до головоломки".

Тим Маск хоче сказати, що це війна між українськими та російськими олігархами, а не між Україною та росією.

Оскільки у такому трактуванні зникають поняття суверенітет та територіальна цілісність, то й легко пояснити чому окуповані території мають відійти російським олігархам.

Який же ти здібний хлопчина, Ілоне! Але все одно тобі не з'їсти бюджет НАСА, як би ти не засвідчував свою лояльність президенту Трампу. А якщо вдасться, то чим ти відрізняєшся від українських олігархів? І ти і вони йдуть у політику, бо вважають, що краще за всіх зможуть розпорядитися грішми платників податків. І ці гроші дивним чином сприяють збагаченню саме тих компаній, що їм належать.

Міжнародний правовий порядок, який визнає суверенітет та територіальну цілісність держав, заважає планам Трампа заключати вигідні контракти. Бо якщо суверенітет та територіальна цілісність не продаються, то вони зникають зі стола переговорів, і президент Трамп
залишається без усіх козирів (козир перекладається англійською як трамп).

Цим хлопцям Трампу та Маску просто пощастило, що вони опинилися на чолі найпотужніших збройних сил у світі, і вони хочуть використати цей козир для досягнення економічної вигоди. Тому ідеологічно вони дуже близькі до путіна, який має найпотужніші (якщо брати до уваги 6000 ядерних боєголовок) збройні сили у Європі. Але для американського народу та для американської (і світової) економіки їхнє пришестя є карою божою. Україна опинилася на лінії фронту у такий момент історії, де тільки право сильного має значення, а міжнародне право перетворилося на клаптик паперу.

Наразі доля вільного світу знаходиться у руках Німеччини. Такі є примхи Історії, що Німеччина, яка була оплотом мілітаризму та тоталітаризму 80 років тому, є найбільшою надією вільного світу у наші дні. Німеччина може запропонувати Британії повернутися до спільного ринку на прийнятних для Британії умовах, а уряд Франції посприяти цьому, відновивши угоду, підписану з британським прем'єром Маргарет Тетчер про повернення Британії частини коштів, які Франція отримує з ЄС у вигляді сільськогосподарських субсидій. Разом Німеччина, Британія та Франція можуть надати достатню допомогу Україні до того часу, коли американці схаменуться і позбудуться президента Трампа. Як казав Вінстон Черчилль: «Американці завжди роблять правильний вибір, після того як випробують усі помилкові варіанти». По суті, через заохочення путіна Трампом, Україна перетворилася на Фермопіли Європи.

У 480 році до Різдва Христового, під час Греко — Перських війн фермопільський прохід між горами та морем, який відкривав шлях численній перський армії до решти Греції захищали 300 спартанців під керівництвом царя Леоніда. У персів було 200 тисяч війська.

Коли налякані солдати сказали царю: варвари запустили стільки стріл, що вони затьмарили сонце, Леонід відповів: «Це означає, що ми будемо битися у приємній прохолоді тіні, а не на спекотному сонці».

Якщо уряди Британії, Німеччини, Нідерландів, Данії, Норвегії, Швеції та Фінляндії усвідомлять, що ЗСУ захищають Європу від варварів, то вони знайдуть ресурси, щоби допомогти Україні.

З економічної точки зору найкращою допомогою міг би бути ленд-ліз від Євросоюзу, тому що така допомога сприяла би скороченню безробіття у Європі та технологічному вдосконаленню усього оборонного сектору європейської промисловості. Ніякі Орбани та Фіцо не змогли би цьому завадити, оскільки це не субсидія, а кредит. Заборонивши кредит Україні, вони би викрили себе, як відверті союзники путіна, а не миротворці. Це дало би змогу Євросоюзу припинити їм усякі субсидії.

Отже, як сподівається приятель України, американський генерал Годжес, Європа прокинеться від сну і об'єднається заради захисту європейської цивілізації від Трампа та путіна. І якщо таке станеться, то це і буде єдиним позитивом, яке Історія вбачатиме у президентстві Дональда Трампа.