«Ціни на пальне навряд чи опустяться. Тож вартість товарів зросте»

З кожним новим днем ірано-американсько-ізраїльського протистояння вони зростають…

Щоб мінімізвати витрати, спричинені війною, багато країн терміново розробляють і втілюють плани економічного самозахисту, вдаються до суворого режиму ощадливості. На Філіппінах подекуди робочий тиждень скорочено до чотирьох днів. У В'єтнамі радять ширше практикувати дистанційну роботу. У Данії закликають відмовитися від приватних поїздок автомобілями. У Великій Британії навіть просять змінити стиль водіння, щоб зменшити витрати пального. Нова Зеландія вже на 5% скоротила кількість авіарейсів. Ця країна серйозно роздумує над тим, щоб раз на тиждень для чиновників запровадити «день без автомобілів». У разі ігнорування нових вимог на порушників чекають штрафи.

А що через нафтогазову кризу очікує Україну? Колишній радник двох прем'єрів, кандидат наук, голова Комітету економістів України, автор книги «Як підняти економіку України» Андрій Новак в інтерв'ю «Високому Замку» дає найпершу пораду: не панікувати, а мобілізувати свої думки, знання і ресурси.

Багато що залежатиме від зміни політичного режиму в Ірані

— Звичайно, іранська війна вплинула на газовий і нафтовий ринок у всьому світі, — каже експерт. — Це призвело до підвищення цін на пальне, в тому числі в Україні. Усі ми у цінах на пальне залежатимемо від того: а) наскільки довго триватиме ця війна; б) коли буде повністю розблоковано Ормузьку протоку; в) чи призведе ця війна — навіть у разі воєнної перемоги США та Ізраїлю над Іраном — до зміни політичного режиму у цій країні. А ще від того, як наступна політична влада в Ірані - стара чи нова — поводитиметься стосовно США, інших цивілізованих країн у питаннях постачання нафти і нафтопродуктів.

Тому фактично перебуваємо у ролі спостерігачів. Залежимо від тривалості та якості завершення іранської війни. Нам в Україні треба бути готовими до того, що ціни на пальне навряд чи опустяться до тих, якими були до початку цієї війни. А це означає, що піднімуться ціни на ті наші товари й послуги, в яких частка пального і транспортних затрат становить вагому частину собівартості продукції. Йдеться, перш за все, про ті товари, які потребують частого завезення, продукти харчування нетривалого зберігання, які вимагають постійних транспортних затрат. На інші товари і послуги зростання ціни залежатиме насамперед від попиту споживачів, а також пропозицій на ринку від вітчизняних та іноземних виробників.

— Що у найближчий час може подорожчати найбільше? Чи слід чекати дефіциту якихось товарів або цілковитого зникнення їх з прилавків?

— За наслідками зростання цін на пальне в Україні точно не слід чекати жодного дефіциту будь-яких товарів чи послуг. Особливо — на продукти. Тому що ринок продовольства в Україні конкурентний, насичений як виробниками, так і торговцями. Тому брак товарів нам не загрожує. А от зростання цін вже відбувається і триватиме доти, поки не припиниться іранська війна, а відтак — доки ростимуть ціни на пальне.

— Якими можуть бути відсотки зростання цін?

— Вони є і будуть дуже різними на різні товари. На овочеву групу — одне зростання, на фруктову — інше. Причому, на одні продукти спостерігається зростання цін (скажімо, на огірки, помідори), а на інші (буряк, моркву), навпаки — їх зниження. За такий короткий період від початку росту цін на пальне ще не можна узагальнити, на скільки відсотків на якому напрямі товари зросли/упали у ціні. Щоб зробити таку аналітику, зрозуміти якусь виразну тенденцію, потрібен хоча б місяць-два.

Останні події показують, що трохи знизилась світова ціна на нафту, вона опускалася навіть нижче ніж 100 доларів за барель. І це вселяє певний оптимізм.

— Кажуть, на це вплинула заява Трампа про його рішення на кілька днів відкласти удари по енергооб'єктах Ірану…

— Різні ініціативи американського президента і його слова, які, щоправда, часто розбігаються з діями, потрохи заспокоюють ринок. Тому і ціна пішла вниз. У понеділок вже давали 97 доларів за барель нафти марки Brent. (У вівторок, щоправда, ця нафта знову коштувала понад 100 доларів. — І. Ф.). Це говорить на користь того, що поступово можна очікувати зниження світової ціни на нафту. Тому, відповідно, можемо розраховувати на певне зниження цін на пальне в Україні. Але на те, щоб вони повернулися до рівня кінця лютого, коли почалися атаки США та Ізраїлю на Іран, я не розраховував би.

Дефіциту продуктів точно не буде

— Колись у складні часи наші діди-бабці завжди щось купували «на чорний день»: борошно, сірники, мило, гас. Чи варто нам запасатися товарами першої необхідності зараз? Якщо так, то що варто купити, аби потім не переплачувати у два-три рази?

— Запасатися чимось через можливий дефіцит основних товарів точно не варто! Його немає і не буде на продовольчому ринку України! А от щоб заощадити перед потенційним підвищенням цін, можна придбати щось із круп, зокрема гречку, макаронні вироби та інші продукти тривалого зберігання. Але робити це слід без фанатизму, не треба зчиняти паніки! Дефіциту точно не буде. Ще більшого росту цін також уже не буде. Економісти переконані, що світові ціни на нафту все-таки опустяться, а це приведе до певного зниження цін на пальне, відповідно — до стабілізації цін на всі товари і послуги.

— По людях яких професій найбільше вдарить нинішня світова паливна криза? Хто може залишитися без роботи? Є думка, що одними з перших постраждають таксисти…

— Через паливну кризу, ріст цін на нафту, відповідно — на пальне, суттєвого збільшення рівня безробіття очікувати не варто. Набагато більш небезпечним у цьому плані все більше застосування штучного інтелекту. Під ударом можуть опинитися фахівці аналітичного напряму. Багато з них втратять роботу, бо значну частину процесів, операцій цілком заміняє ШІ відповідного рівня. А щодо ризиків паливної кризи, то особливої небезпеки для водіїв немає. Тому що всі, кому треба їздити, все одно їздитимуть. Комерційний транспорт все одно ходитиме, бо товари треба возити від виробників до кінцевих споживачів…

— Щоб заощадити пальне, у багатьох країнах Європи уже практикують «дні без машин». Які ще заходи економії може бути запроваджено?

— Основні заходи мінімізації витрат на пальне, яке зросло у ціні, — відмова від користування особистим і комерційним транспортом на солярці/бензині всюди, де це тільки можливо. А також — оптимізація логістики. Усе це загалом дозволить до максимуму оптимізувати витрати, зробити роботу компаній продуктивнішою.

Будь-яка криза — поштовх до розвитку

— Криза — це завжди погано. Але чи все-таки є хоч якісь «плюси» від неї для економіки, для громадян? Колись наші діди послуговувалися приказкою «нема так зле, щоб на добре не вийшло»…

— Практика показує, що (як би це парадоксально не звучало) будь-яка криза є поштовхом до розвитку. У тому числі - криза у формі війни. Кожна війна стимулює появу нових технологій, заохочує до модернізацій, вдосконалень…

Паливна криза змушує, з одного боку, акумулювати наявні ресурси, використовувати їх більш ефективно, ощадливо, а з іншого боку — спонукає впроваджувати нові підходи, методи, ініціювати нові процеси для того, щоб затрати були якомога меншими. Цього разу все відбуватиметься так само.

Головне: з будь-якої кризи виносити максимальну користь, втілювати нові ідеї, застосувати нові механізми. Тоді криза після її завершення дасть можливість для вищого рівня розвитку як окремих сфер економіки, так і країни загалом.

— Колись один сумнозвісний чиновник радив «перестаті скигліті, браті лопату й садіті капусту». Тобто повертатися до ведення натурального господарства. Тож ще два слова про «школу виживання»…

— Будь-яка важка ситуація змушує людей адаптуватися. Будь-які кризові моменти все одно вчать виживати у тих умовах, з тими фінансовими, матеріальними, технічними ресурсами, які у громадян є. Зараз все відбуватиметься за таким же принципом. Не випадково спостерігаємо тенденцію останніх років, коли все більше міських жителів переїжджає мешкати у сільську місцевість, згадують або освоюють принципи ведення натурального господарства: вирощують городину, худобу, птицю. З урахуванням теперішніх реалій ці процеси можуть прискоритися.

Криза змушує багатьох переглянути свою поведінку і в побуті, знаходити додаткові можливості виживати у складніших умовах — як це робили всі ми під час зимових блекаутів.

— Ви особисто правила власного життя у зв’язку з нафтогазовою кризою якось змінили?

— Як і всі, я цієї зими змушений був адаптуватися до тривалої відсутності світла, тепла, водопостачання. Відмовлявся від купівлі «необов'язкових» товарів, від користування «необов'язковими» послугами. Використовував лише найнеобхідніше, без чого не можна було обійтися.

А зараз, коли війна на Близькому Сході спричинила ріст цін на пальне, спровокувала здорожчання товарів і послуг, я більш ретельно продумую свої поїздки. Якщо і їду кудись, то роблю це з таким розрахунком, щоб одночасно виконувати відразу кілька завдань. Думаю, так зараз чинить більшість українців.