«Росія не може зупинити видобуток нафти. Бо потім не зможе його відновити»

20 квітня стало переломною датою для нафтового ринку. Ціни не просто обвалились, а зайшли у мінус! Ф'ючерси з поставкою у травні на нафту марки WTI обвалились до мінус 37 доларів за барель, на російську нафту Urals — до мінус 2 доларів. Тобто вже навіть не йдеться про те, що ціни не покривають витрат на видобуток нафти. Видобувні компанії готові доплачувати переробникам, аби ті забирали у них сировину!

Нафтосховища заповне­ні, а попит на готові нафто­продукти мізерний: літаки практично не літають, найбіль­ші економіки — на карантині. Ще на початку березня країни ОПЕК проводили переговори щодо зниження видобутку нафти, од­нак тоді РФ і Саудівська Аравія не дійшли згоди. Не спрогно­зували масштабів економічної кризи, яку спровокувала панде­мія… У середині квітня країни-виробники погодились скоро­тити видобуток. Але було пізно. Ринок уже затопила нікому не потрібна нафта.

— Насправ­ді знизились не ціни на на­фту, а котиру­вання на трав­неві ф’ючерси. Причому не на всі, а лише на WTI — амери­канську мар­ку нафти, — каже дирек­тор спеціаль­них програм НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. — Це не означає, що ці котирування жодним чином не впливають на вартість реальної нафти. Усі ці біржові спекуляції за місяць усереднюються, і той результат є базою для визначен­ня цін на реальну фізичну нафту. А це, своєю чергою, впливає на ті країни, які цю нафту видобува­ють. Вплив різний. Усе залежить, наскільки гнучким є видобуток у цих державах.

Якщо взяти США, то там ви­добутком нафти займаються понад 6 тисяч компаній! Можуть упродовж тижня змінити обсяг видобутку на пів мільйона ба­релів на добу, тобто 0,5% світо­вого видобутку. Це можливо за­вдяки сланцевій революції. Там інша технологія та ідеологія ви­добутку. Тому за США турбува­тись не варто. Навіть якщо втра­ти у компаній будуть, то вони давно застраховані. І навіть якщо 100 компаній збанкрутує, це не матиме нищівного впли­ву. Це ж стосується і держав, у яких собівартість видобутку дуже низька. Йдеться насампе­ред про Саудівську Аравію, яка має гігантські родовища, де на­фта йде самоплином. Її не треба відкачувати. Крім того, ці родо­вища близько до портів, де на­вантажують супертанкери. Тому Саудівська Аравія може прикри­ти зі сотню свердловин і від цьо­го особливо не постраждає.

Проблеми виникають у тих держав, компанії яких мають ви­соку собівартість видобутку. Це Венесуела, низка африканських держав і Росія. При цьому РФ має ще одну проблему — більша частина їхніх родовищ перебу­ває на завершальній стадії роз­робки. Це означає, що консер­вація чи припинення видобутку зі свердловин може призвести до того, що відновити видобу­ток з цієї свердловини буде вже неможливо. Там вже і так низь­кої якості нафта, у ній досить ба­гато води та інших сторонніх ре­човин.

— Деякі експерти прогнозу­ють, що ця криза може навіть призвести до розпаду Росій­ської Федерації…

— Не варто забувати, що РФ має щонайменше три різні фон­ди. Лише в одному з них нако­пичено 17,4 млрд доларів, яки­ми Росія може компенсувати різницю в цінах на нафту що­найменше впродовж трьох ро­ків. Тобто навіть якщо нинішній рівень цін на нафту втримаєть­ся впродовж трьох років, це не призведе до нищівної кризи в РФ. Деякі мої колеги кажуть, що через великі втрати від обвалу цін на нафту Путін розв’яже ві­йну на Близькому Сході. Але не треба забувати, що Близький Схід — це не Україна, не Абхазія і не Сирія, доля яких, за вели­ким рахунком, байдужа і США, і ЄС, і Китаю. Якщо війна буде розв’язана на Близькому Схо­ді і будуть стирчати вуха РФ, то будуть запроваджені такі санк­ції, що «мама не горюй». Це може бути навіть ембарго на російську нафту. Навіть загро­зи такого ембарго достатньо, аби навіть думки про авантю­ри на Близькому Сході у РФ не виникали. Тому так, найгірше в цій ситуації буде Росії. Матиме експортні втрати, впадуть над­ходження до бюджету. Але все одно це не призведе до суттє­вих змін у геополітичній ситуа­ції, чи зміни режиму в РФ.

— Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко заявив, що за від’ємних цін на нафту її зберігання тепер ви­гідніше, ніж видобуток. Укра­їна може заробити, бо має нафтотранспортну систему, де можна зберігати нафту. В тому числі і в ємностях на ко­лишніх нафтопереробних за­водах.

— В Україні справді є певні по­тужності, які можна заповнити нафтою. Але скільки таких по­тужностей? 2018 року здійсню­вали їх оцінку. Виявилось, що їх недостатньо навіть для того, аби зберігати мінімальні запаси на­фти та нафтопродуктів, які Укра­їна повинна мати відповідно до міжнародних зобов’язань. Тоб­то Україна має зберігати близь­ко двох мільйонів тонн у нафто­вому еквіваленті. Та виявилось, що з цих обсягів лише для одно­го мільйона у нас начебто є по­тужності. Причому це потужнос­ті не лише для нафти, а й для нафтопродуктів. У квітні «Укрнафта» реалізувала 600 тисяч тонн нафти власного видобут­ку. Можливо, десь є ще якісь по­тужності, але оцінка 2018 року їх не знайшла… Є ще потужності «Укртранснафти», але вони по­трібні для забезпечення безпе­ребійного транзиту через Украї­ну, і їх не можна вилучати просто для збереження.

— Від початку року ціни на бензин в Україні знизились лише на 15%. Чому обвал цін на нафту не призвів до такого ж різкого обвалу цін на бензин?

— Тому що автомобілі ми не заправляємо ф’ючерсами. Ми навіть не нафтою заправляє­мо, а бензином чи дизельним пальним. Вартість пального на АЗС залежить від трьох осно­вних чинників. По-перше, вар­тість нафтопродуктів на кор­доні. Упродовж останнього місяця на кордоні ціна впала на 30%. По-друге, від курсу грив­ні. Слава Богу, він більш-менш стабільний. По-третє, від по­питу. Попит скоротився, тому можна було би знижувати ціни. Вони й знижуються поступо­во — в середньому на 30 копі­йок на тиждень. Зрозуміло, ав­томобілістам хотілося б, аби це було швидше. Але варто розу­міти і трейдерів, адже у них об­сяги реалізації скоротилися, а затрати на підтримку мережі не змінились. АЗС втратили дохо­ди від кафешок, магазинчиків, автомийок, які давали десь тре­тину доходів. Зрозуміло, три­матимуться за ті ціни ногами, руками, зубами… Але все одно вони знижуватимуть ціни: і під впливом великого гурту, бо їм потрібен обіг, і під впливом не­легалів, які зараз все активніше піднімають голову.

— А яку частку у вартос­ті пального на АЗС становить саме вартість нафти?

— Вартість нафтопродук­тів — десь близько 45%. З них 30% нафта, решта — процесинг. Близько 40% - податки. Ще 15% - це логістика, транспортуван­ня, затрати АЗС, прибуток АЗС. Якщо нафта дешевшає вдвічі, то нафтопродукти лише на 30%. Бензин — ще менше.