Щавель — корисний і малокалорійний — допомагає справлятися зі стресом та безсонням

Назва щавлю походить від французького слова «surelle», що означає «кис­лий». Не дивно, що саме жите­лі Франції першими з XII століття почали додавати листовий овоч у свій раціон. Пізніше продукт оцінили й інші європейці. На по­чатку колоніальної епохи суп зі щавлю вважали основною стра­вою англійської кухні.

Щавель — багате джерело ві­таміну С, який зміцнює імунну систему та покращує здоров’я шкіри. 100 г продукту містять у середньому 48 мг цього мікро­елемента — близько 80% реко­мендованої добової норми ас­корбінової кислоти.

Середній пучок щавлю міс­тить приблизно третину необ­хідної щоденної частки заліза і магнію, важливих для транспор­тування кисню у крові, передачу нервового імпульсу і м’язового скорочення.

Вітамін К у складі овочів не­обхідний для здоров’я кісток та правильного згортання кро­ві. Вміст вітаміну, А у продук­ті пов’язаний із покращенням зору та зниженням розвитку ма­кулярної дегенерації та ката­ракти. Залізо у складі щавлю за­побігає розвитку анемії, а калій покращує роботу серцево-су­динної системи. Антиоксидантні властивості захищають клітини від пошкодження та знижують ризик хронічних недуг.

Щавель містить органічні кислоти, які покращують трав­лення і кровообіг, нормалізують кров’яний тиск, сприяють виве­денню токсинів та зайвої рідини з організму, зменшуючи ризик появи набряків. Овоч зміцнює нервову систему. Тому тим, хто регулярно додає його до свого раціону, не страшні стрес і без­соння.

Листя овоча, як і раніше, ви­користовують для приготування різних страв.

Щавель вважають безпеч­ним для вживання у помірній кількості (не більше ніж 100 г на день). Але перед додаван­ням продукту до раціону про­консультуватися з лікарем вар­то у таких випадках: виразкова хвороба шлунка або дванадця­типалої кишки; підвищена кис­лотність шлунка; сечокам’яна хвороба; схильність до алергій, особливо якщо в анамнезі була небажана реакція на гречку та ревінь.

На ринках можна побачити кілька різновидів щавлю: «зви­чайний» із великим і стрілопо­дібним листям, значно кисліший за «французький», із невелики­ми округлими листочками, най­делікатніший смак у «черво­ного» щавлю з характерними прожилками. Обирайте свіжий, з яскраво-зеленим хрустким листям.

Проте, щоб втамувати голод одним лише листовим овочем, доведеться дуже постаратися — здебільшого він складається із води. Є і плюс (нехай і спірний, але все ж таки) — додаючи про­дукт у свій раціон, ви не зробите його калорійнішим.

Готуйте зі щавлю начинки для пирогів, млинців, пиріжків. До­давайте до супів. Забарвлюйте картопляне пюре. І не забувай­те про прохолодні напої та кок­тейлі.

Щавлеві сирники

250 г кисломолочно­го сиру, 1 яйце, 100 г щав­лю (середній пучок), 100 г борошна, 2 ст. ложки цукру, дрібка солі, олія — для сма­ження.

Щавель промити й обсуши­ти, дрібно нарізати без товстих стебел. У великій мисці змішати сир, яйце, половину борошна, цукор та сіль на однорідну масу.

Додати нарізаний щавель у сирну суміш і ретельно перемі­шати. Консистенція має вийти густою і тягучою. За бажання — збити блендером на однорідну масу.

Сформувати кульки із сирної маси діаметром близько 5 см й 1 см заввишки. Обваляти щав­леві сирники у борошні з двох боків. Злегка по них плескаю­чи, трохи притиснути. Обтруси­ти зайве борошно і викласти на розігріту пательню з олією.

Смажити сирники на серед­ньому вогні під кришкою до зо­лотистої скоринки (2−3 хв). Зня­ти кришку, перевернути сирники й обсмажувати ще кілька хвилин до готовності.

Викласти сирники на тарілку і подавати зі сметаною, варен­ням чи медом. Свіжі та заморо­жені ягоди (брусниця, малина, суниця) теж добре поєднуються зі сирниками.

Запіканка з картоплею і щавлем

6−8 середніх картоплин, 100 г щавлю, 50 г твердого сиру, 3 яйця, 100 мл вершків 20%, 25 г вершкового масла, 2 цибулини, сіль і перець — до смаку.

Картоплю (із високим вміс­том крохмалю) очистити і нарі­зати тонкими скибочками, ци­булю — півкільцями. Щавель вимити, обірвати товсті стебла і дрібно нарізати.

Яйця збити виделкою або вінчиком із вершками. Дода­ти сіль і перець, перемішати. Змастити дно та стінки форми для запікання вершковим мас­лом і викласти тонкий шар нарі­заної картоплі. Посипати цибу­лею та щавлем. Розподілити їх рівномірно по всьому периме­тру форми. Повторювати шари, доки не закінчаться інґредієнти.

Коли запіканка буде сформо­вана, залити її вершковою су­мішшю. Зверху посипати час­тиною натертого сиру, решту додати за 5−10 хв до повної го­товності страви.

Накрити форму фольгою і за­пікати у розігрітій до 180°С ду­ховці близько 45 хв до золотис­тої скоринки. Дати страві трохи охолонути і подавати.

Товщина запіканки із карто­плею і щавлем в ідеалі має бути не меншою за 3−4 см. Товста страва погано пропечеться, а тонка — швидко пересохне. У цій справі не останню роль відіграє посуд для запікання — краще ви­бирати скляний, а не метале­вий. Так страва не підсихатиме з країв і денця.

Лимонад зі щавлю з імбиром та медом

50 г листя щавлю, 1 корінь імбиру, 1 л питної води, 2 ст. ложки меду.

Промити щавель і нарізати його на дрібні шматочки. Імбир очистити і натерти тонкими ски­бочками на тертці.

У каструлю з водою дода­ти нарізані інґредієнти. Довес­ти до кипіння, перемішати і на­крити кришкою. Варити сироп на малому вогні до загустіння близько 10 хв. Процідити сироп від листя через сито у великий глечик для лимонаду. За бажан­ня — двічі. Накрити кришкою і за­лишити на кілька хвилин настоятися.

В охололий сироп додати мед, воду і перемішати лимо­над довгою ложкою. Якщо напій надто густий і солодкий, додати ще води.