У випадку анемії додавайте більше спецій

Залізодефіцитку анемію спричиняє нестача заліза в організмі. Це до­сить поширена проблема, на­слідком якої можуть стати слаб­кість, задишка, ламкість нігтів, зниження концентрації та випа­діння волосся. Основу лікування такої недуги завжди становить корекція харчування та, за по­треби, прийом засобів, що міс­тять залізо.

Здатні додатково підтримати організм і деякі спеції - покра­щити засвоєння заліза, знизи­ти запалення та підтримати об­мін речовин. Вони не замінюють терапії, але можуть стати части­ною раціону за відсутності інди­відуальної непереносимості.

Куркума містить курку­мін — поєднання із вираже­ною протизапальною дією. У випадку хронічних запалень засвоєння заліза може по­гіршуватися, оскільки підви­щується рівень гормону, що регулює його обмін. Знижен­ня запального фону теоретич­но сприяє ефективнішому ви­користанню заліза організмом. Куркуму додають у теплі страви, супи, рагу. Для кращого засво­єння її можна поєднувати із чор­ним перцем та невеликою кіль­кістю жиру.

Кориця найчастіше асоці­юється із рівнем цукру у кро­ві. Але за анемії це теж має значення. Різкі коливання глю­кози посилюють втому та від­чуття слабкості. Низка досліджень показала: кориця сприяє більш стабільному рівню цукру і має антиоксидантні властивос­ті. Додавати корицю слід у каші, напої чи запечені страви.

Імбир покращує кровообіг та підтримує травлення. Нормальна робота шлунка важлива для за­своєння заліза, особливо із рос­линних джерел. Імбир має і м’яку протизапальну дію. Його зазви­чай використовують у вигляді сві­жого кореня, порошку чи настою.

Кмин зазвичай застосову­ють для підтримки травлення. Він стимулює вироблення шлун­кового соку, що опосередкова­но сприяє кращому всмокту­ванню заліза. Деякі види кмину містять і невелику кількість залі­за. Але основна користь — у під­тримуванні процесів травлення.

Чорний перець містить пі­перин — речовину, що посилює біодоступність деяких сполук. Він покращує засвоєння низ­ки поживних речовин, зокрема заліза, з допомогою впливу на ферментні системи. Невелика кількість перцю у страві підви­щує ефективність раціону, осо­бливо якщо він багатий на рос­линні джерела заліза.

Спеції власними силами не заповнюють дефіцит заліза. Якщо аналізи показують вира­жену анемію, потрібні обсте­ження та лікування під контро­лем лікаря.

Для підтримування рівня за­ліза також важливо поєднува­ти продукти, багаті на залізо, із джерелами вітаміну C; уникати одночасного вживання чаю та кави з основними прийомами їжі; контролювати рівень фери­тину та гемоглобіну.

Спеції можуть стати части­ною комплексного підходу під час лікування анемії, але не за­мінюють основної терапії.

Рагу з курчам

1 курча вагою 1 кг, 1 жов­тий солодкий перець, 3 се­редні картоплини, 1 невели­кий корінь селери, 1 велика цибулина, 2 зубчики часнику, 3−4 гілочки кінзи, 2 ст. лож­ки світлих родзинок, 400 мл овочевого бульйону, 1 ч. лож­ка меленої куркуми, ½ ч. ложки меленої кориці, ½ ч. ложки імбирного порошку, 2 ст. ложки оливкової олії «екс­тра вірджин», сіль і чорний мелений перець.

Очистити селеру, картоплю, цибулю та часник. Цибулю на­різати півкільцями, картоплю і селеру — великими кубиками, часник подрібнити. Солодкий перець очистити і нарізати не­великими шматочками. Усі ово­чі покласти у миску, скропити 1,5 ст. ложки олії, посолити, по­перчити і перемішати.

Розрізати курча на 6 частин, зрізавши весь жир і знявши шкі­ру. Трохи змастити олією, що залишилася, посолити, попер­чити і викласти у велику форму для запікання.

Поставити форму у розігріту до 200°С духовку під увімкнений гриль і обсмажити до рум’яної скоринки, один раз перевернув­ши, близько 10 хв. Додати ово­чі і запікати ще 10 хв, іноді пере­мішуючи.

Влити у форму підігрітий майже до кипіння бульйон, до­дати родзинки та спеції. Змен­шити температуру духовки до 160°С, закрити форму кришкою або фольгою та готувати 40 хв. Перед подачею посипати по­дрібненою кінзою.

Хлібні палички із сиром

300−350 г універсального розсипчастого тіста, 30 г на­тертого твердого сиру, гру­бо мелений чорний перець, кмин, кунжут, насіння льону — до смаку.

Для тіста: 820 г пшенич­ного борошна на 1,5 кг тіста, 360 г холодного вершкового масла, 50 г сметани, 1 яйце, 1 жовток, 170 мл холодної води, 2 ч. ложки лимонного соку, 11 г солі.

Тісто. Масло нарізати кубика­ми. Борошно змішати із сіллю та кінчиками пальців перетерти на крихту, що нагадує паніруваль­ні сухарі. Додати яйце, жовток і сметану, перемішати. Поступо­во вливати холодну воду, зміша­ну із лимонним соком. Додати її стільки, щоб тісто перестало розсипатися і його можна було вимісити. Не потрібно ретельно вимішувати тісто, воно від цього стає грубим.

Розділити тісто на порції по 250−300 г, розкласти в окремі пакети і покласти у холодильник хоча б на 30 хв, щоб масло охо­лоло, а волога рівномірно роз­поділилася. Універсальне тісто можна зберігати у холодильнику до 7 днів, а у морозильній каме­рі - до 3 місяців. Начинка може бути несолодкою (з м’яса, ка­пусти, риби) або солодкою — з джему, варення, фруктів із цу­кром.

Палички. Розкачати тісто на прямокутник завтовшки 3 мм. Посипати сиром і чорним пер­цем, скласти пласт навпіл і роз­качати ще раз до такої ж товщи­ни.

Нарізати тісто смужками за­вширшки 1 см, скропити водою із пульверизатора, посипати насінням кмину, маку, кунжуту і льону до смаку, прокатати ка­чалкою, щоб воно краще при­липло.

Скрутити смужки спіраллю, викласти на деко, застелене па­пером для випічки.

Випікати у духовці, розігрітій до 180°С, 10−12 хв, поки палички не підрум'яняться до хрускоту.