Кумкват — найменший цитрус у світі

Природа створила дивовижне злиття апельсина, мандарина і лимона в одному крихітному фрукті. Зовні плоди кумквата нагадують маленькі апельсини, а ось домінують мандаринові нотки.

Компактна рослина потрапила до Європи з Китаю. Кумкват має ще кілька назв — кінкан, фортунела. Назва кумкват виникла від співзвучної кантонської назви, що в перекладі буквально означає «золотий апельсин». «Кінкан» — від співзвучної японської назви з таким самим перекладом. Наукова назва «фортунел» з’явилася завдяки Роберту Фортьюну, колекціонеру Лондонського королівського садівничого товариства. Саме він у 1864 році завіз субтропічні рослини до Європи з Китаю.

Найбільш рання історична згадка про кумквати з’являється в літературі Китаю з XII століття. Кумкват здавна культивують в Індії, Японії, Тайвані, на Філіппінах та у Південно-Східній Азії. Зараз кумквати вирощують й на півдні Європи (у Греції), Африці, Австралії, у Криму, Грузії та на Кавказі. В Америці виведено гібриди кумквата з лаймом, мандарином та іншими цитрусовими.

Кумкват може похвалитися всіма перевагами цитрусових. Багатий на антиоксиданти і вітамін С, тож зміцнює імунітет і сприяє схудненню. Енергетична цінність кумквата — близько 70 ккал на 100 г. А ось у цукатів з кумквата вона вчетверо більша.
У плодах кумквата підвищений вміст магнію, заліза, фосфору та просто клітковини. Він багатий на вітаміни групи В, а в шкірці багато ефірних олій. Маленький кислий цитрус чудово знижує рівень холестерину та цукру у крові.

Із кумкватом варто бути обережнішим алергікам. Також не варто зловживати кислими плодами у випадках порушення кислотності шлунка, загострення гастриту чи виразки.

Кумкват можна їсти зі шкіркою, але іноді він буває по-цитрусовому терпкуватим. У такому разі її можна акуратно зняти, зазвичай вона тонка та м’яка.

Дуже важливо вибрати стиглий кумкват. Він має бути яскраво-жовтогарячим, м’якуватим і не надто жорстким.

Кумкват доречний у зеленому салаті, джемі, соусі до жирного м’яса, фруктовому салаті і настоянках на горілці.

Кумквати мариновані

15−20 кумкватів, 1 склянка білого винного оцту, 2 ст. ложки меду, 4 коробочки кардамону, дрібка солі.

Кумквати вимити щіткою, обсушити, наколоти в кількох місцях зубочисткою досить глибоко і розкласти у дві 200-грамові простерилізовані банки.

У сотейник налити оцет, додати кардамон, сіль та цукор, довести до кипіння.

Гарячим маринадом залити кумквати, закрити. Через 2 доби кумквати готові. Перед подачею ретельно обсушити їх.
Нарізати і додавати у салати. Оцет, що залишився від цих кумів, також можна використати для заправляння салатів, змішавши його з горіховою олією.

Свинина з кумкватами у медовій глазурі

2 кг свинини (корейки), 10 кумкватів, 5 ст. ложок меду, 3 ст. ложки соєвого соусу, гвоздика (бутони), спеції.

У сотейнику розігріти соєвий соус та мед до однорідності.

Свинячу корейку зварити у підсоленій воді. Злегка обсушити паперовим рушником. Верх корейки злегка надрізати сіточкою на невеликі квадрати.

Викласти корейку у форму для запікання (дно змастити олією). У кожному квадраті закріпити кружальце кумквата за допомогою бутона гвоздики.

Підготовлену корейку полити медово-соєвим соусом і запікати в розігрітій до 170−180°С духовці до рум’яної скоринки. Періодично м’ясо поливати соусом.

Рулет з індички з кумкватом та апельсином

500 г філе індички, 120 г кумквата, 1 апельсин, 100 г твердого сиру, 80 г шпинату, 20 г вершкового масла, пів пучка петрушки, 2 гілочки розмарину, спеції - до смаку.

Дрібно нарізати шпинат з петрушкою і обсмажити до м’якості на вершковому маслі. Окремо нарізати кумкват, додати трохи апельсинової цедри, третину натертого сиру і змішати із зеленню. Тонко відбити філе індички і натерти спеціями і підготовленою сумішшю. Згорнути тугий рулет, зв’язати за потреби і викласти його у форму. Навколо розкласти шматочки апельсина та гілочки розмарину.

Запікати рулет у розігрітій до 180°С духовці 25−30 хв під фольгою. Зняти фольгу, засипати рулет сиром, що залишився, і запікати ще 7 хв.