Готує їжу японських імператорів

Хтось у глибинці заламує у відчаї руки: війна, немає роботи, у кишенях вітер свище. Натомість Ангеліна Карпік — мама з однорічною дитиною на руках із села Раків Ліс Камінь-Каширської громади Волинської області - знайшла себе завдяки… японським тістечкам. Ними не лише пригощає друзів та знайомих, а й заробляє кошти для потреб армії!

Лавандова фея серед волонтерів

Ангеліна з дитинства мріяла стати ветеринаром чи стюар­десою. Проте доля розпоряди­лася по-своєму: молода мама навчається на четвертому курсі Луцького національного техніч­ного університету, де здобуває спеціальність «Фінанси, банків­ська справа та страхування».

— Російська збройна агресія проти України зруйнувала мої плани, — розповіла Ангеліна. — До лав захисників нашої краї­ни відразу вступили мій батько В’ячеслав Карпік та дядько Ва­силь Свиридюк. Я задумалася, чим зможу допомогти бійцям, які боронять рідну землю?

Тож п’ять соток на батьків­ському городі були засіяні ла­вандою. Ангеліна вирішила організувати продаж свіжозрі­заних букетів квітів цієї росли­ни. У соцмережі поділилася з друзями своїм задумом. Хтось приїжджав із сусідніх сіл по них, а комусь готувала букети й передавала до Польщі. Роз­продала лаванду до останньої квіточки, а виручені кошти ви­тратила на придбання для на­ших воїнів необхідного споря­дження, яке вже доставлено на фронт. «Лавандова фея серед волонтерів» — так відгукнулося в окрузі «сарафанне» радіо про відчайдушність молодої мами.

Столітні рецепти збагатила авторськими інґредієнтами

Коли завершився «лаван­довий сезон», взялася за по­шук чогось нового. Вечорами, коли чоловік заколисував дитя, шукала в Інтернеті цікаві ідеї. І натрапила на рецепти приго­тування ніжного японського десерту моті (або мочі). Ці де­серти колись були їжею япон­ських імператорів. Спробува­ли їх приготувати.

Жінка замовила рисове бо­рошно та інші інґредієнти з до­ставкою у село. А ягоди для начинки заготовляла разом з чоловіком. Допомогли зна­йомі: хтось дозволив на своїй присадибній ділянці назбирати малини, хтось з односельчан поділився полуницею та смо­родиною. Відро вишень Анге­ліна нарвала на обійсті бабу­сі, яка живе неподалік. Ягоди заморозила, щоб не втрати­ли свою поживність, форму та красу.

Взявши за основу кла­сичні рецепти приготування японських десертів, додала авторські інґредієнти. У ре­зультаті експериментів сфор­мувала десять непереверше­них смаків: «Полуниця-лайм», «Кава бейліс», «Шоколад з ка­рамеллю», «Фундук у молочно­му шоколаді», «Фісташка-ма­лина», «Лаванда-смородина», «Шоколад з бананом та ро­мом», «Рафаело», «Снікерс», «Вишня-пломбір».

Згуртувала команду підтримки ЗСУ

— Для приготування 20−25 тістечок досить склянки рисо­вого борошна, — розповідає Ангеліна. — Замішую тісто, яке підігріваю у мікрохвильовці чи на звичайній сковороді. Робо­та копітка, бо треба кілька разів нагрівати, домішувати… Але це допомагає довести масу до потрібної консистенції - вона має витягатися до мінімаль­ної товщини і легко рватися. Коли цього досягнуто, формую кульки, вміщуючи у середи­ну готову начинку. Важливо працювати швидко, аби суміш не захолонула та не втратила липкості. Готові десерти поси­паю цукровою пудрою. Япон­ські тістечка прийнято зберіга­ти замороженими, але перед подачею до столу вони мають нагрітися до кімнатної темпе­ратури.

На одну партію жінка витра­чає 2−3 години. Воно тане у роті! Зізнається, домашні ла­суни просять приготувати для них японські тістечка ще і ще. Але чимало продукції Ангелі­на виставляє на розіграш в ме­режі задля потреб Збройних сил України. Біля молодої кон­дитерки згуртувалися подру­ги. Тож тепер разом з десер­тами розігрують різні послуги, косметику, біжутерію, книги, знижки місцевих магазинів.

Так виросла ціла команда майстрині, яка вже об'єднує понад двадцять дівчат з окру­ги. Гуртом збирають гроші на закупівлю для українських бій­ців біноклів з далекомірами, зарядних станцій, тепловізора. Уже завдяки розіграшам виру­чено понад 25 тисяч гривень.