Ласощі із Закарпаття

Закарпатський леквар — це не звичайне варення, він більше схожий на повидло, дуже густе, смачне й ароматне. Його прийнято готувати з подовгастих слив-угорок.

Для леквару характер­ні легкість смаку, тексту­ри та виражений аро­мат. Додавати леквар можна до млинців, морозива, випіч­ки, смакувати зі сиром та пік­ницею (традиційною закарпат­ською ковбасою), або просто ласувати ним.

Приготування леквару — це і традиція, і наука, і культура. Технологія його виготовлен­ня досить складна і тривала — інколи займає до 24 годин, а якщо об'єми дуже великі, то й півтори доби. У справжньо­му лекварі відчувається смак диму, він не дуже солодкий і густий за консистенцією.

Його варять у мідних каза­нах чи тазиках на відкритому вогні до темно-синього, майже чорного кольору, поки маса не загусне. Кожен член сім'ї за­лучений у процес, всі по чер­зі мішають його дерев’яною ложкою. Густу масу необхідно постійно помішувати.

А ще на Закарпатті діє єди­ний в Україні музей леквару. Відкрили його 2012 року у селі Ботар, що неподалік Виногра­дова. Засновником та госпо­дарем унікального закладу є Павло Тізеш. Музей важко не помітити. До входу веде ори­гінальний місток з великих ло­жок. А от перед входом зу­стрічають дві статуї - «Свині Мангалиці» та «Органічному леквару».

Музей облаштували у ста­рій напіврозваленій будівлі, де раніше сушили тютюн, з якого залишилися лише міцні стіни. Сьогодні - це дегустаційний зал, в якому є музей леквару, у колекції якого різні типи пови­дла з понад 50-ти країн світу. Окрім традиційного леквару — зі слив, тепер його готують ще й із винограду, малини, брус­ниці, кизилу, ожини, чорниць, вишень…

Закарпатці переконані, що леквар має й лікувальну дію, його дають навіть немовля­там. Він підвищує імунітет та підтримує організм, особливо у зимовий період. Допомагає леквар і у випадках застуди та хвороб, пов’язаних з травлен­ням.

До ковідного карантину і повномасштабної війни на За­карпатті на честь леквару на­віть фестивалі проводили. На них можна було побачити, як зі слив народжується вже ле­гендарна страва, й навіть са­мому долучитися до лекваро­варіння.

Леквар

2,3 кг слив, 1,2 кг цукру.

Сливи помити та очистити від кісточок.

Ретельно змішати сливи з цукром.

Залишити на 4−5 год. Поста­вити сливи на середній вогонь і довести до кипіння.

Варити до густої однорідної маси — близько 3 годин і до­вше.

Гаряче повидло розлити у банки і герметично закрити.

Булочки з лекварем

450−500 г борошна, 250 мл теплого молока, 7 г сухих дріжджів, 75 г цукру, 1 яйце, 40 г вершкового мас­ла, 30 мл олії, 1 ч. ложка ва­нільного цукру, ½ ч. ложки солі, 120 г леквару, жовток — для змащування.

У мисці змішати молоко, дріжджі і цукор. Залишити на 10−15 хв. Додати розтоплене вершкове масло, олію, яйце, ванільний цукор і сіль. Усе аку­ратно перемішати, поступово додаючи борошно, замісити м’яке тісто.

Тісто накрити і залишити на 1−1,5 год. Розділити тісто на 15 рівних частин. Перекласти на деко. Зробити поглиблення в кожній булочці. Накрити плів­кою і залишити на 20 хв. Запо­внити поглиблення лекварем і змастити яєчним жовтком. Ви­пікати за температури 190°С 25−30 хв. Коли булочки охоло­нуть, посипати цукровою пу­дрою.