Ласощі із Закарпаття
Сливовий леквар — у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/471142/muzei-lekvariu.jpg)
Закарпатський леквар — це не звичайне варення, він більше схожий на повидло, дуже густе, смачне й ароматне. Його прийнято готувати з подовгастих слив-угорок.
Для леквару характерні легкість смаку, текстури та виражений аромат. Додавати леквар можна до млинців, морозива, випічки, смакувати зі сиром та пікницею (традиційною закарпатською ковбасою), або просто ласувати ним.
Приготування леквару — це і традиція, і наука, і культура. Технологія його виготовлення досить складна і тривала — інколи займає до 24 годин, а якщо об'єми дуже великі, то й півтори доби. У справжньому лекварі відчувається смак диму, він не дуже солодкий і густий за консистенцією.
Його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні до темно-синього, майже чорного кольору, поки маса не загусне. Кожен член сім'ї залучений у процес, всі по черзі мішають його дерев’яною ложкою. Густу масу необхідно постійно помішувати.
А ще на Закарпатті діє єдиний в Україні музей леквару. Відкрили його 2012 року у селі Ботар, що неподалік Виноградова. Засновником та господарем унікального закладу є Павло Тізеш. Музей важко не помітити. До входу веде оригінальний місток з великих ложок. А от перед входом зустрічають дві статуї - «Свині Мангалиці» та «Органічному леквару».
Музей облаштували у старій напіврозваленій будівлі, де раніше сушили тютюн, з якого залишилися лише міцні стіни. Сьогодні - це дегустаційний зал, в якому є музей леквару, у колекції якого різні типи повидла з понад 50-ти країн світу. Окрім традиційного леквару — зі слив, тепер його готують ще й із винограду, малини, брусниці, кизилу, ожини, чорниць, вишень…
Закарпатці переконані, що леквар має й лікувальну дію, його дають навіть немовлятам. Він підвищує імунітет та підтримує організм, особливо у зимовий період. Допомагає леквар і у випадках застуди та хвороб, пов’язаних з травленням.
До ковідного карантину і повномасштабної війни на Закарпатті на честь леквару навіть фестивалі проводили. На них можна було побачити, як зі слив народжується вже легендарна страва, й навіть самому долучитися до леквароваріння.
Леквар
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/08/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80.jpg)
2,3 кг слив, 1,2 кг цукру.
Сливи помити та очистити від кісточок.
Ретельно змішати сливи з цукром.
Залишити на 4−5 год. Поставити сливи на середній вогонь і довести до кипіння.
Варити до густої однорідної маси — близько 3 годин і довше.
Гаряче повидло розлити у банки і герметично закрити.
Булочки з лекварем
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/08/%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BC.jpg)
450−500 г борошна, 250 мл теплого молока, 7 г сухих дріжджів, 75 г цукру, 1 яйце, 40 г вершкового масла, 30 мл олії, 1 ч. ложка ванільного цукру, ½ ч. ложки солі, 120 г леквару, жовток — для змащування.
У мисці змішати молоко, дріжджі і цукор. Залишити на 10−15 хв. Додати розтоплене вершкове масло, олію, яйце, ванільний цукор і сіль. Усе акуратно перемішати, поступово додаючи борошно, замісити м’яке тісто.
Тісто накрити і залишити на 1−1,5 год. Розділити тісто на 15 рівних частин. Перекласти на деко. Зробити поглиблення в кожній булочці. Накрити плівкою і залишити на 20 хв. Заповнити поглиблення лекварем і змастити яєчним жовтком. Випікати за температури 190°С 25−30 хв. Коли булочки охолонуть, посипати цукровою пудрою.