Літо - інша планета

Не радість звільнення від нестерпного нашарування светрів і штанів, отих усіх колготок «сто ден», товстих черевиків, диктатури чорного і сірого, до нудоти набридливих пуховиків і дурнуватих товстих шапок. Всього, що обмежує свободу.

Тут – райська зелена трава, безтурботні пташки, колючі зелені огірки, вохристі помідори, гарячі чорнобривці, ніжно-блакитний петрів батіг, тут серед небесних хмар білий колір має тисячі відтінків, тут щовихідних море овочів на мангалах, щопонеділка океани фотоальбомів цих небесних хмар, нескінченних селфі, вареної кукурудзи, фаршированих перців, містичних ставків з вудочками, дітей у бабусиних тазиках, червивих яблук на яблунях, дядьків у широких трусах та жінок у халатах з дольче-габанівськими квітами і горизонт з асфальтованою дорогою з вікна автівки, облущений дачний щасливий червоний ніс і, як в мулатки, смагляві мегаполісні ноги в коротких шортах.

Літо - інша планета, на якій навіть чужий внутрішній біль закликає до гуртування та солідарності, а не вгрузає кінцем лютого у чорну депресію.

Літо - коли всі суботи з неділями розписані вже з першого червня, а пролітають вони, як дерева у вікні японського надзвукового експресу. 

Що тут скажеш - інша планета.

І тому не дивно, що до польоту в літо нас готують дев‘ять місяців.

Те, що найбільше в світі диво твориться саме дев‘ять місяців, ми ніби давно знаємо.
Проте щоразу в світі оте дев‘ятимісячне диво і літо, яке чекаєш дев‘ять місяців, потрясає, як інша планета.

Простими справжніми речами. Красою, дитячим реготом, довгим днем, чесними квітами, теплом, білим наливом, радістю через дрібниці, черешнею, що таки не вимерзла, зірками, небесними хмарами білого кольору і свободою.

Джерело