"На другому поверсі буду робити дітей..." Дещо про дивну виховну методику "педагога" у рясі

Десятки тисяч позитивних відгуків написано про благородну місію представника поважної конфесії, про його подвижництво. Але у мене є глибокі сумніви щодо педагогічних талантів цього священника, наявності елементарного такту у нього.

Дивлюся один зі свіжих сюжетів отця-відеоблогера. Хвалиться загалу, що будує для дітей хату - вже залили фундамент. Підкликає до камери смартфона одного з прийомних своїх синів підліткового віку і просить його розповісти глядачам, як виглядатиме майбутній будинок. Хлопчина, в якого, видно, є певні проблеми з психічним здоров'ям, каже, що на першому поверсі у них буде літня кухня.

"А що буде на другому поверсі?" - перепитує батько-отець.

"Спальня".

"Як женишся, що ти там будеш робити?" - уточнює настоятель сільського храму.

І звучить відповідь: "Буду дітей там робити!"

Священник повторює цю фразу - бо, може, хтось її не розчув. І голосно сміється з цього. А, по суті, насміхається з прийомної дитини. В очах понад мільйона своїх підписників робить її посміховиськом.

І ще на цю тему. Якось пан отець мило розповідав про свого найстаршого прийомного сина, про гарного онука, якого з невісткою подарували йому. І тут з якоїсь мари священник зауважив, що одружилися його молодята, вже коли невістка була вагітною. І при цьому хіхікнув - мовляв, грішники такі-сякі...

Дивний прояв "батьківських" почуттів у цього служителя культу - не рідкість. В іншому сюжеті отець дає детальне роз'яснення фоловерам, які цікавляться, куди подівся 21-річний хлопчина, яким теж опікується. Душпастир заспокоює своїх читачів: мовляв, з Михайлом все гаразд, він поїхав до сестри за кордон на два місяці. І дав зрозуміти, що юнак подався туди, бо побачив, що в селі на будові є дуже багато роботи. Іншими словами, зобразив цього хлопця (до речі, у нього вади мови і слуху) ледацюгою.

Скажіть, яке відношення отака "відвертість" має до педагогіки? Пригадую, кілька місяців тому цей сільський священник приїхав до згаданого хлопця у міський гуртожиток, сів біля нього, увімкнув камеру і сказав, що проводитиме з Михайлом виховну годину - бо той у чомусь провинився. Глухонімий хлопець не розумів, про що йдеться, але, судячи з розгубленого вигляду, відчував, що на всю країну його принижують...

А був ще випадок, коли отець глузував із цього бідолахи. Той добирався з райцентру до села кілька кілометрів пішки, а отець не захотів підвезти його, бо був зайнятий на будові. Сказав, що нічого страшного, пройдеться. А потім на камеру дорікав йому: мовляв, треба було, хлопче, дочекатися автобуса... І це по-батьківськи? По-християнськи?

Діставалося на горіхи іншим прийомним дітям цього отця. Не так давно священник на камеру бідкався, що вони неправильно зняли опалубку із фундаменту і через це пощербили цеглу. А восени отець у Facebook нарікав, що його діти так напалили у печі, що пошкодили стелю, ледь не спалили хату...

Отче, а ви не могли на ці теми поговорити із прийомними синами (до речі, великими роботягами) без зайвих очей, не на публіку? Це називається "не виносити сміття з хати". Такі елементарні речі знають всі батьки, які справді люблять дітей. Їм і в голову не прийшло б заради "контенту" ображати своїх нащадків.

Пам'ятаю десятки інших ситуацій, коли цей відеоблогер у рясі поводився грубо, некоректно. Зокрема — щодо своїх читачів. Одна з жінок з Луцька зробила зауваження отцеві: коли за своєю піар-діяльністю він встигає виконувати обов'язки священника? А отець відповів, що може приїхати до неї і безплатно відправити... панахиду. Вам не здається, що це щось більше, ніж хамство?

Заворожені імітаційною жертовністю цієї особи рядові громадяни не помічають, що її діяльність конфліктує з етикою. Чому ж ніяк не реагують на це державні служби, які довірливо дозволили чоловікові у рясі виховання чужих дітей? Як мені здається, останні не завжди вірять у щирість "тата" перед об'єктивом... Зрештою, чому такі дуже спірні прояви поведінки отця толерують ієрархи його церкви? Більше того, нагороджують його своїми відзнаками...